КОВАЛЕНКО Василь Пантелеймонович (1894 — р. с. невід.) — військ. діяч, сотник Армії Української Народної Республіки. Н. на Чернігівщині. Після закінчення гімназії продовжив навчання в Берлінському ун-ті. Військ. службу розпочав 1915 у 1-му піх. запасному полку Петрогр. військ. присутствія, невдовзі був переведений до лейб-гвардії Преображенського, а потім Ізмайловського полку, від лют. 1916 — у 3-й Петергофській шк. прискореної підготовки офіцерів, по її закінченні отримав звання молодшого унтер-офіцера. У добу української революції 1917— 1921 — в укр. війську. В трав.— черв. 1919 — нач. розвідувального відділу штабу Армії УНР. Брав участь у ліквідації т. зв. заколоту полк. П.Болбочана. 1920 перебував у близькому оточенні Гол. отамана Армії УНР, очолював штаб його Особистої охорони, безпосередньо підпорядковуючись М.Чеботаріву (у минулому — своєму підлеглому). На еміграції — у Польщі. 1922—23 працював у експозитурі № 5 2-го від. Генштабу польс. військ. мінва («двуйці») під псевдонімами Василь Городецький та Совенко. Наприкінці 1924 заарештований польс. поліцією у Вінниках Львів. повіту за передачу розвідувальної інформації членам Української військової організації. 28 берез. 1925 засуджений Львів. окружним судом до ув’язнення на 3 роки. За даними архіву «двуйки», після відбуття терміну покарання вже 1935 розшукувався польс. владою за обвинуваченням у роботі на рад. розвідку. Свідчення про подальшу долю поки що не виявлені. Літ.: Визвольні змагання очима контррозвідника: (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва). К., 2003. Т.В. Вронська.
ні в межах смт Баришівка). З селян-козаків. Закінчив Полтав. фельдшерську школу (1886), був вільним слухачем Московського ун-ту (1890—95). 1904 входив до Української демократичної партії, 1905—17 — до Української радикально-демократичної партії. Перший відп. ред. ж. «Рідний край» (1906, Полтава); за участь в укр. русі переслідувався властями. К. — дійсний чл. Полтавської губернської вченої архівної комісії, один із фундаторів Полтав. «Просвіти» (1917; див. Просвіти) та Полтавського наукового при ВУАН товариства (1919), у 1920—30-ті рр. працював дир., викл. Полтав. фельдшерськоакушерської шк. Автор першого (1907) в Наддніпрянській Україні підручника вітчизн. історії «Оповідання з Української історії» (7 вид.), в якому укр. історія розглядалася в контексті всесвітньої. К. належать оригінальні етногр. розвідки, що реконструюють окремі риси укр. міфології, давніх вірувань, звичаїв, нар. арх-ри та побуту. Тема історії України — одна з домінуючих у його літ. творчості: драма «Зрада» (1904), повісті «Тур і Сокіл», «Дажбожі діти» (1919), неопубл. романи «Над Десною» (1936), «Юрко Соколенко» (1937). К. — автор біографічно-літературознавчих праць про Г.Сковороду, І.Котляревського, Є.Гребінку, С.Носа, Панаса Мирного. 28 серп. 1937 заарештований як «учасник підпільної контрреволюційної націоналістичної організації», страчений у м. Полтава. Тв.: О народной медицине в Переяславском уезде Полтавской губернии. «Этнографическое обозрение» (М.), 1891, № 2; К народной медицине малоруссов. Там само, 1899, № 10; Про кріпацьку неволю, як вона настала і як зникла. К., 1911; Некоторые черты украинского стиля в связи с вопросом о происхождении украинской хаты. «Труды Полтавской ученой архивной комиссии». Полтава, 1912, вып. 9. Літ.: Юренко О.П. Григорій (Грицько) Олексійович Коваленко. В кн.: Зневажена Кліо. К., 2005; Його ж. Грицько Коваленко — перший редактор журналу «Рідний край». В кн.: Потужна сила рідного слова. До 100ліття виходу в світ перших українськомовних видань Східної України. Полтава, 2005. О.П. Юренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Коваленко Василь Пантелеймонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
