ЗУПОЛЬНЕ ВОЛОДІННЯ — характерний для України за доби середньовіччя та Нового часу принцип володіння на правах спадкової власності. Називався також «зуповним», «вічним», «спокійним», «ненарушним» володінням. Переважно поширювався на земельні угіддя та садиби можновладців. Це давало можновладцям законне право такі угіддя, садиби тощо продавати, обмінювати, дарувати, ставити під заставу. Наявність і набуття З.в. юридично не зобов’язувало до виконання держ. або військ. служби, на відміну від володіння землею, наданою на певних умовах у тимчасове держання («до ласки військової», «по смерть», «на вспарт’є дому»). На тер. Гетьманщини 2-ї пол. 17—18 ст. найбільше землі із залежними людьми на правах спадкової власності було в гетьманів, козацької старшини та шляхтичів (див. Шляхта), а також правосл. монастирів (до указу імп. Катерини II від 10 квіт. 1786 про секуляризацію церковних і монастирських земельних володінь; див. Секуляризація). З.в. мали й міста. Здебільшого З.п. законодавчо визначали чи підтверджували гетьманські універсали, царські жалувані грамоти, «листи» укр. полковників. Зокрема гетьман Д.Апостол одним зі своїх «Рішительних пунктів» 1728, які того ж року санкціонував й рос. імп. Петро II, заборонив відчу-
390 ЗУЯ
жувати в старшини вислужені та куплені маєтки. Наприкінці 18 ст. З.в. майже повністю витіснило тимчасове (умовне) держання, про що свідчило зникнення рангових маєтностей, вільних військових маєтностей та деяких ін. категорій поселень. Літ.: Барвинский В.А. Крестьяне в Левобережной Украине в XVII— XVIII вв. Х., 1909; Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII — початку XVIII ст. К., 1959; Маркина В.А. Крестьяне Правобережной Украины (конец XVII — 60-е годы XVIII ст.). К., 1971; Борисенко В.Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині
XVII ст. К., 1986; Гуржий А.И. Эволюция феодальных отношений на Левобережной Украине в первой половине XVIII в. К., 1986. О.І. Гуржій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗУПОЛЬНЕ ВОЛОДІННЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
