ГОРОДЕЦЬ ОСТЕРСЬКИЙ — літописне місто Переяславського князівства. Знаходиться на тер. сучасного м. Остер. Уперше згадане в Іпатіївському літописі під 1098, коли переяслав. кн. Володимир Мономах спорудив у ньому нові укріплення. За даними археол. досліджень, Г.О. заснований наприкінці 10 ст. в процесі містобуд. діяльності вел.кн. київ. Володимира Святославича з укріплення пд. р-нів Русі. Важливий опорний пункт Переяслав. князівства на стику з Черніг. та Київ. землями, Г.О. під час князівських усобиць 12 ст. використовувався Мономашичами для перегрупування та концентрації сил у боротьбі за київ. стіл, зустрічей («снемів») зі своїми союзниками. Не раз (1140, 1147, 1148, 1150) брався в облогу київ. князями, але лише 1152 був захо-
плений і спалений київ. кн. Ізяславом Мстиславичем. Відбудований 1195 владимиро-суздальським кн. Всеволодом Юрійовичем. 1239 зруйнований ордами хана Батия. В 16 ст. джерела вже згадують про існування на тер. Г.О. дерев’яної фортеці («острогу») з 8 вежами, оточеної валом і ровом. Городище Г.О. складається з дитинця (бл. 0,75 га, укріплення не збереглися), розташов. на невисокому (бл. 10 м) останці лівого берега р. Остер (прит. Десни, бас. Дніпра), окольного граду (пл. — бл. 4 га, довжина валів — понад 600 м, заввишки — до 4 м), що прилягав до нього з пн., та ще двох смуг укріплень, які концентричними півколами охоплювали з пн. попередні укріплення, захищаючи міські р-ни площею 25 та 30 га, відповідно. Заг. укріплена пл. міста перевищувала 60 га, що дає змогу вважати його однією з найпотужніших фортець регіону. На тер. дитинця була розміщена Михайлівська церква (Юр’єва божниця) — одноапсидна, однобанева, тринефна, одностовпна, споруджена з плінфи та брил пісковику в техніці змішаної кладки зі схованим рядом. 1753 згоріла від удару блискавки і незабаром була зруйнована обвалами підмитих водами р. Остер схилів тераси. На поч. 19 ст. рештки її розібрані, за винятком апсиди, в якій збереглися залишки фрескових розписів 12 ст. Городище досліджувалося В.Богусевичем та А.Козаковим; рештки храму — М.Константиновичем, М.Макаренком та ін. В.П. Коваленко.
яка проходила у Києві 1913 (споруди павільйонів не збереглися, їх було знесено під час зведення сучасного Нац. спортивного комплексу «Олімпійський»). В Україні Г. будував також у містах Умань, Черкаси, Сімферополь. Як знавець технології та особливостей застосування цементу заснував і був співвласником київ. цементної фірми «Фор». Архіт. творчість Г. розквітла на зламі 19—20 ст., коли в Європі формувалися нові архіт. стилі: арт-нуво, сецесіон, югенд-стиль, модерн, засобами вираження яких стали: загадкове плетиво форм і ліній, живописна криволінійність, притаманна рослинам. Деякі з цих рис втілено Г. в буд. на Банковій, 10 як творче кредо майстра. 1920—23 жив і працював у Варшаві. 1928 переїхав до Ірану. Пристрасність до мисливства стала темою літ. оповідань, ілюстрованих автором. Потяг до мандрів спонукав його до наук.пізнавальних експедицій по Центр. Азії, Африці, Індії. П. у м. Тегеран (Іран). Літ.: Словник художників України. К., 1973; Ясиевич В.Е. Архитектура Украины на рубеже XIX—ХХ веков. К., 1988; Асеев Ю.С. Стили в архитектуре Украины. К., 1989; Малаков Д.В. Архітектор Городецький. К., 1999. Р.І. Бондаренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГОРОДЕЦЬ ОСТЕРСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
