ВІНО. Термін «В.» має давнє слов’ян. походження. Вживався в кількох значеннях: 1) викуп за наречену; 2) посаг дружини; 3) привенок (частина майна, що забезпечує придане дружини). Традиція викупу походить від часів, коли жених брав (викрадав) молоду з ін. племені, а її батькові зазвичай приносив харчі. «Повість временних літ» зафіксувала під 988 і 1043 В. як викуп за наречену. В середньовічному литов. і польс. праві, яке значною мірою поширювалося на укр. землі, поняття «В.» означало гол. чин. посаг або суму, яку чоловік записував на своє майно і тим самим забезпечував придане дружини та «привенок». За Статутом Литовським 1588 (див. Статути Великого князівства Литовського) під посагом малося на увазі рухоме й нерухоме майно, яке переходило після весілля за «девицею» в будинок чоловіка; «привенок» — вартість п’яти «посагових» речей, що додавалася до приданого — «цены настоящей». За нового часу серед українців побутували приказки: «З віном дівці не сидіти»; «Нам тільки душу саму треба, а віна ніякого».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІНО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
