БАЛАКЛАВА — істор. місце в Криму (нині переважно тер. Балаклавського міськ. р-ну м. Севастополь). На березі зручної для мореплавства Балаклавської бухти ще в 1 тис. до н. е. виникло поселення. У 7— 6 ст. до н. е. тут мешкали таври, які іменували своє с-ще Плакій (Палакій, Палакіон). Згодом їх потіснили греки-колоністи, котрі назвали це місце Символон. Воно належало до сфери впливу Херсонеса Таврійського. Від 9 ст. тут існував Свято-Георгієвський монастир (згодом мав славу найстарішого в Криму, 1891 святкував своє 1000-ліття). 1357 місто захопили генуезці, дали йому назву Чембало й збудували тут фортецю. Попри зростання значення останнього як екон. центру, завоювати симпатії місц. греків нові володарі не змогли. 1433 тут відбулося повстання, жорстоко при-
172 БАЛАКЛІЙСЬКИЙ
душене генуезцями. 1475 місто здобули турки, від яких пішла назва Б. (у пер. — «гніздо риб»). Утім, за турків місто втрачає попереднє значення. Під час російсько-турецької війни 1768—1774 23 черв. 1773 у морі перед містом два невеликі рос. кораблі розбили чотири турец., що саме йшли з десантом до Криму. У зв’язку з приєднанням Кримського ханства до Російської імперії (1783) мусульманське нас. Б. масово емігрувало до Туреччини. Царський уряд оселив тут греків з Іонічних о-вів, які брали участь у російсько-турецькій війні 1768—1774 на боці Росії. З них був утворений Балаклавський батальйон з обов’язками прикордонників Крим. узбережжя (відзначився під час Кримської війни 1853— 1856, розформований 1859). Мешканці м-ка, що тепер належало до Ялтинського пов. Таврійської губернії, взяли активну участь у буд-ві Севастополя, містом-супутником якого надалі стає Б. Під час Крим. війни Б. була базою англ. десанту. Рос. армія спробувала відрізати частини англійців під Севастополем від їхнього балаклавського плацдарму. 13 жовт. 1854 відбувся бій, пам’ятний як рос., так і англ. військовим. Росіяни, попри тимчасові успіхи, не спромоглися тоді взяти Б. Наприкінці 19 ст. Б. відома як кліматичний курорт. 1925 в Б. мешкало 2 тис. жителів (переважно греки). 1930—57 — центр Балаклавського р-ну. 1957 осн. ч. р-ну включено в межі м. Севастополь і утворено Балаклавський міськ. р-н, 1976 з пн. ч. р-ну утворено м. Білокам’янськ (нині Інкерман). Літ.: Латышев В.В. Известия древних писателей греческих и латинских о Скифии и Кавказе, т. 1—2. СПб., 1896—1904; Зевакин Е.С., Пенчко Н.А. Из истории социальных отношений в генуезских колониях Северного Причерноморья в XV веке. «Исторические записки», 1940, № 7; ІМіС УРСР. Кримська обл. К., 1974. Д.С. Вирський.
боди вздовж р. Сіверський Донець (прит. Дону) на татар. бродах (переважно на тер. сучасної Харків. обл.) — Андрієві Лози (нині смт Андріївка Балаклійського р-ну), Бишкин (нині с. Черкаський Бишкин Зміївського р-ну) і Савинці (нині с-ще міськ. типу Балаклійського р-ну), в степу між двох озер фортецю Лиман (нині село Зміївського р-ну), сприяв заселенню Донецької округи, за що дістав право на полковництво. 1669 одержав у своє розпорядження козаків новозбудованих Балаклії, Змієва, Дворічної (нині с-ще міськ. типу), Цареборисова (нині с. Червоний Оскіл Ізюмського р-ну), фортеці Маяцька (нині с. Маяки Слов’янського р-ну Донец. обл.). 1676 Б. п. приєднано до Харківського полку. Деякий час потому на чолі цих полків стояли два полковники: у Харкові — Г.Донець, у Балаклії — Я.Черніговець. Згідно з указом воєводи кн. Г.Ромодановського, 1677 Я.Черніговця з полковництва усунуто, а Б. п. остаточно підпорядковано харків. полковнику. Клопотання Я.Черніговця про повернення йому Б. п. царський уряд не задовольнив. Він одержав подарунки і доживав вік у Балаклії як її осадчий. Літ.: Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Х., 1990. В.В. Панашенко.
(див. Булавінське повстання 1707— 1709), О.Пугачова. Від 1782 Б. — волосний центр Зміївського полку. Після переведення 1817 у військ. відомство за назвою розквартированого тут полку Б. перейм. на Новосерпухів. Ця назва збереглася до 1891. Райцентр з 1923. 1938 віднесена до категорії міст. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 окупована гітлерівськими військами від 9 груд. 1941 по 5 лют. 1943.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАЛАКЛАВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
