КОНОВНІЦИН Іван Петрович (28(16).09.1806 — 1867, за ін. даними — 1871) — військовик, декабрист. Н. в сім’ї Петра (див. П.Коновніцин) та Ганни (у дівоцтві Корсакової) Коновніциних. За батьком став графом (1819). Володів успадкованими на Слобідській Україні 3,5 тис. десятин землі. Закінчивши Пажеський корпус у Санкт-Петербурзі, 25 (13) квіт. 1825 отримав звання прапорщика і був випущений до кінно-артилер. роти. Від 18 (6) жовт. того ж року служив при батареї лейб-гвардії кінної артилерії, дислокованій у столиці. Після смерті імп. Олександра I відмовився 26 (14) груд. присягати новому імп. Миколі I і закликав солдатів саперного батальйону та гвардійців обстоювати престол для цесаревича Костянтина Павловича, раніше публічно оголошеного наступником монарха. Цієї самої доби був затриманий і невдовзі ув’язнений на гауптвахті. 25 (13) лип. 1826 звільнений за царською волею й направлений до 23-ї кінно-батарейної роти під суворий нагляд начальства. 19 (7) трав. 1827 переведений на Кавказ. Брав участь у рос.-перській війні 1826—28 і російсько-турецькій війні 1828—1829, дослужився до поручика.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНОВНІЦИН» з дисципліни «Нарис історії України»
