Реферати статті публікації

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Економічна теорія » Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення

Внутрішні джерела фінансування підприємств реального сектора

У період формування ринкової економіки в Україні основним джерелом фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств реального сектору стали власні (внутрішні) джерела фінансування підприємств. Власні кошти підприємств, які потенційно можуть бути спрямовані на фінансування інвестицій в основний капітал, формуються, насамперед, за рахунок амортизації і прибутку, що реінвестується (тезаврується) у відкритій чи прихованій формі [31, с. 171]. Приховане інвестування здійснюється за рахунок прибутку до оподаткування, що спричиняє відстрочення сплати податкових платежів. Відкрите самофінансування означає збільшення власних фінансових ресурсів у результаті тезаврації прибутку, тобто спрямування його на формування власних ресурсів підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який

125

Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання

залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків. В Україні частка власних коштів підприємств й організацій у джерелах фінансування інвестицій в основний капітал за всіма видами економічної діяльності протягом 1990-х років досягала 7075%. З 2000 р. намітилася тенденція зниження цієї частки, і в 2003 р. вона становила 61,4% [30, с. 216]. При цьому частка власних коштів у загальному обсязі інвестицій в основний капітал підприємств та організацій колективної і державної форм власності була вищою (відповідно 70,2 і 65,4%), а підприємств комунальної та приватної форм власності – значно нижчою (відповідно 12,9 і 27,1%) [14, с. 5, 14]. Переважно за рахунок власних коштів підприємств здійснювалась й інноваційна діяльність. Зокрема, в промисловості України за рахунок власних коштів у 2003 р. фінансувалося 70,2% загального обсягу витрат на інноваційну діяльність [30, с. 349]. У структурі власних коштів підприємств переважну частку (за деяким винятком) становить амортизація (табл. 2.5). Так, у 2001 р. в основних галузях реального сектору, за винятком оптової та роздрібної торгівлі, частка амортизації була переважаючою і коливалася в межах 58,3-70,1%. У 2002-2003 рр. в цілому по всіх видах економічної діяльності частка амортизації становила відповідно 87,0 і 84,7%. У деяких галузях (сільське господарство, промисловість і будівництво) в 2002 р. власні кошти формувалися виключно за рахунок амортизації. В сільському господарстві така сама ситуація склалася і в 2003 р. При цьому обсяг власних коштів був менший за обсяг амортизації у зв'язку з тим, що в цих галузях мали місце великі збитки. Треба мати на увазі, що власні кошти підприємств не можуть бути повністю використані на капітальні інвестиції в основний капітал. Зокрема, частина чистого прибутку використовується на приріст оборотного капіталу, виплату дивідендів тощо. Так, у 2003 р. підприємства галузей, що входять у сферу діяльності Мінпромполітики України, на інвестиції в основний капітал використали 64,2% загальної суми їх власних коштів. Нижча за середній рівень частка власних коштів, спрямованих на фінансування інвестицій, у ряді пріоритетних галузей – авіаційній, суднобудівній, радіоелектроніки та зв'язку – відповідно 59,0; 54,1 і
126

2.2.Внутрішні джерела фінансування підприємств реального сектора

50%, а вища – у верстатобудуванні та легкій промисловості – 76,9 і 93,5%. Таблиця 2.5 Структура власних коштів підприємств за видами економічної діяльності
Види економічної діяльності З них с/г, мисливство Усього промисловість та лісове господарство млн млн млн % % % грн грн грн 2001 рік 33909,3 100 17012,7 100 2311,6 100 21593,9 12315,4 26824,1 23351,5 3472,6 63,7 36,3 100 87,0 13,0 10463,3 61,5 1621,2 690,4 881,9 1454,5 -572,6 1091,6 1421,5 70,1 29,9 100 164,9 -64,9 100 130,2

Показники

Власні кошти у тому числі амортизація чистий прибуток (збиток) Власні кошти у тому числі амортизація чистий прибуток (збиток)

6549,4 38,5 2002 рік 9341,4 100 11525,1 123,4

Власні кошти 31554,0 100 у тому числі амортизація 26721,4 84,7 12700,8 96,3 чистий прибуток (збиток) 4832,6 15,3 488,9 3,7 Джерела: [32, с. 81, 96; 33, с. 79,98,100; 34, с. 77, авторів.

-2183,7 -23,4 2003 рік 13189,7 100

-329,9 -30,2 100]; розрахунки

За даними Мінпромполітики України, в окремих промислових підприємствах, підпорядкованих цьому міністерству, частка власних коштів, які спрямовуються на інвестиції в основний капітал, коливається від 30 до 100%. Зокрема, із 115 обстежених підприємств цього міністерства питома вага власних коштів,
127

Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання

спрямованих на інвестиції в основний капітал становила до 30% від загальної суми власних коштів – 11 підприємств; від 31 до 50% – 15, від 51 до 80% – 38, від 81 до 100% – 13. При цьому, як свідчить проведений аналіз на підприємствах Міністерства промислової політики України, власні кошти не забезпечують своєчасного оновлення основних фондів на новій технологічній основі. До того ж самофінансування підприємств має ряд істотних недоліків. Зокрема, при самофінансуванні:  стримується мобільність капіталів, консервуються структурні пропорції, що склалися, і не здійснюється трансфер інвестиційних ресурсів у прогресивні види промислової діяльності;  несвоєчасно приймаються рішення щодо впровадження нововведень, обов'язкових для підтримання конкурентоспроможності в довгостроковому плані, через орієнтацію окремих підприємств на максимізацію поточного прибутку;  не виключаються неефективні інвестиції, оскільки рентабельність останніх може бути нижча за середньоринкову відсоткову ставку;  обмежуються можливості контролю з боку державних органів влади, які уповноважені реалізувати державну інноваційно-інвестиційну та структурну політику, за цільовим використанням джерел фінансування інвестицій в основні фонди (в разі, коли підприємство є виконавцем державної програми). Однією з причин різкого спаду інвестиційної активності в реальному секторі протягом 1991-2000 рр., коли інвестиції в основний капітал в промисловості скоротилися в 3,4 раза, а в провідних галузях – машинобудуванні, промисловості будівельних матеріалів, хімічній і нафтохімічній, а також легкій – відповідно в 12,2, 9,0, 5,1 і 11,1 раза є саме скорочення власних коштів підприємств як основного джерела фінансування інвестицій у результаті різкого зниження рентабельності операційної діяльності підприємств у багатьох галузях промисловості України.

128

2.2.Внутрішні джерела фінансування підприємств реального сектора

Так, за період 1992-1999 рр. рентабельність промислової продукції (відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції) у цілому по галузі скоротилася в 3,3 раза, в т.ч. у машинобудуванні – 4,3 раза, хімічній та нафтохімічній промисловості – 12,6 раза, промисловості будівельних матеріалів – 28 разів і легкій промисловості – 19 разів. Остання в 1997-1998 рр. була збитковою. Рівень збитковості продукції галузі становив відповідно (-4,3%) і (-4,2%). У цей період збитковою була також хімічна та нафтохімічна промисловість (рівень збитковості продукції становив відповідно (-1,2) і (-3,8)

[30, с. 70]. Тенденція до зниження рівня рентабельності спостерігається і в наступні роки (з 2000 р. визначається рентабельність операційної діяльності промислових підприємств як відношення фінансового результату від операційної діяльності до витрат на операційну діяльність). Так, за період 2000-2003 рр. рентабельність промисловості знизилась в 1,5 раза, в т.ч. добувної промисловості – 2,6 раза, обробної – 1,4 раза, з неї хімічної та нафтохімічної – у 1,5 раза, металургійної та обробки металу –1,2 раза. За цей період неоднозначно змінювалась рентабельність легкої промисловості (з (-0,1%) в 2000 р. до (0,4%) в 2003 р.). Подібна тенденція мала місце і в машинобудуванні (в 2000 р. збитковість становила 0,3%, а в 2001 – 2003 рр. рівень рентабельності коливався в межах 1,9-4,0%) [30, с. 62]. За таких умов значно підвищилася роль амортизаційних відрахувань в обсязі власних фінансових ресурсів, що спрямовуються на відтворення основних фондів. Цьому сприяло також внесення змін відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (від 24.12.2002 р. №349-IV) до ст. 8. Ними передбачено підвищення норми амортизації. Так, по першій групі основних фондів у розрахунку на календарний квартал встановлено амортизаційні відрахування в розмірі – 1,25%, другій – 6,25%, третій – 3,75% і четвертій – 15%. Проте, враховуючи той факт, що в загальній вартості основних фондів велика частка основних фондів припадає саме на третю групу (по промисловості України близько 45%) середній обсяг відрахувань продовжує залишатись незначним. По підприємствах Міністерства промислової політики, наприклад, середня величина
129

Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання

нарахованої амортизації в 2003 р. становила лише 3%. Якщо умовно виходити з того, що в Україні діють лише нові фонди, то з урахуванням інших можливих власних фінансових ресурсів, зокрема прибутку та залучених коштів, таких відрахувань було б досить для відтворення діючих основних фондів. На жаль, у дійсності в промисловості ці фонди на 50-60% уже зношені і потребують заміни. Враховуючи, що через обмеженість бюджетних ресурсів держава поки що не може проводити активну інвестиційну політику, про що йшлося, а також слабкість банківської системи та високі відсотки на кредити, в результаті чого реальний сектор залишається ще і без кредитних коштів, можна стверджувати, що без подальшого удосконалення та активізації амортизаційної політики, неможливо найближчим часом зупинити негативну тенденцію старіння основних фондів. Найпростіший засіб вирішення цієї проблеми бачиться в подальшому розвитку стимулюючої функції податку на прибуток, за рахунок зниження фіскальної функції цього податку. Це б дозволило повернутись до практики прискореного нарахування амортизації, що дозволило б в короткостроковій перспективі частково вирішити проблему збільшення власних коштів підприємств інвестиційного спрямування. Певні резерви збільшення власних інвестиційних ресурсів підприємств криються у перегляді господарюючими суб'єктами підходів до використання прибутку. Нині підприємства спрямовують на розвиток виробництва незначну його частку. Так, в 2002-2003 рр. по підприємствах, підпорядкованих Міністерству промислової політики України, вона становила відповідно 3,1 і 10,4% від загальної суми їх прибутку. Підвищення частки прибутку, спрямованої на інвестиційні потреби, до 15-20% загальної його суми значно покращило б ситуацію з фінансуванням відновлення основних фондів. Проте для цього потрібно прийняти відповідні рішення щодо пільг підприємствам, які використовують прибутки на інвестування основного капіталу. Мають місце недоліки і у використанні амортизаційних відрахувань. У середньому по підприємствах Мінпромполітики України за 2003 р. із суми амортизаційних відрахувань, використаних на відтворення основних фондів (а це лише близько
130

2.2.Внутрішні джерела фінансування підприємств реального сектора

третини від суми нарахованої амортизації), 16,4% було витрачено на поточний ремонт основних фондів, 14,1% – на капітальний ремонт і 69,5% – на технічне переоснащення виробництва. В той же час по групі підприємств хімічної промисловості на ремонти обох видів було спрямовано майже 71%, а на технічне переоснащення – 26,1%. Іншими словами підприємства цієї галузі лише четверту частину інвестиційних коштів використали безпосередньо для оновлення фондів. Такий підхід сприяє подальшому моральному зношенню діючого устаткування. За останні чотири роки (2000-2003 рр.) ситуація з інвестуванням у більшості галузей промисловості дещо покращилася. Так, інвестиції в промисловість зросли на 49,6%, у т.ч.: в машинобудування – на 79,1%, хімічну і нафтохімічну промисловість – на 46,1%, виробництво інших неметалевих мінеральних виробів (будівельних матеріалів, скловиробів) – в 2,8 раза. Проте за умов значної зношеності основних фондів і повільних темпів їх оновлення, це не дає можливості не лише в найближчій, а й навіть у більш віддаленій перспективі переломити на краще ситуацію в інвестиційній сфері. Для збереження й оновлення виробничого апарату щорічні темпи приросту капітальних вкладень в економіку України мають становити не менше 25-30%. Про необхідність високих темпів нарощування інвестицій в основний капітал у трансформаційний період свідчить досвід Китаю, де у 8-й п'ятирічці (1991-1995 рр.) щорічні темпи приросту цього показника становили 35-40%. При цьому частка вкладень юридичних і фізичних осіб у структурі інвестиційних джерел не перевищувала 30%, решту (70%) становили кошти місцевих органів влади (45%), централізовані кошти (15%), іноземні інвестиції (10%) [2, с. 51]. Не були переважаючими власні кошти підприємств і в ряді країн Південно-Східної Азії, які в історично короткі строки досягли значних успіхів в економічному зростанні. Так, у Республіці Корея частка власних коштів у джерелах фінансування інвестиційних процесів дорівнювала в періоди 19701979 і 1980-1989 рр. відповідно 27,6 і 38,2%; у Тайвані в періоди 1965-1980 і 1981-1990 рр. – 37,7 і 29,9%. Частка ж банківських кредитів у джерелах фінансування інвестицій коливалася – від 33,6 до 52,5%. [12, с. 193].
131

Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання

Отже, враховуючи, з одного боку, досить низький рівень забезпеченості підприємств реального сектору власними коштами для фінансування капітальних інвестицій в основні фонди, а з іншого – суттєві недоліки самофінансування підприємств реального сектору, безпідставною, на нашу думку, в оглядовій перспективі є орієнтація переважно на самофінансування як основний інвестиційний чинник економічного зростання. За таких умов практично неможливо зберегти в Україні високотехнологічний сектор, істотно збільшити інвестиції в основні фонди і на цій основі прискорити структурну перебудову економіки на інноваційній основі. Тому потрібно активно використовувати інші джерела фінансування інвестицій в основні фонди, насамперед, кредити банків і позики, а також бюджетні кошти й іноземні інвестиції, максимальною мірою застосовуючи ринкові механізми мобілізації фінансових ресурсів на зазначені цілі.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «Внутрішні джерела фінансування підприємств реального сектора» з дисципліни «Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення»