Ринок праці обмежується певним економічним простором, який має чіткі територіальні, галузеві, демографічні, соціальні, національні та інші параметри. Сегментація ринку праці — це поділ ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління. Ринок праці сегментується за такими принципами: територіальний (географічний), професіонально-кваліфікаційний, соціальний, за ланками суспільного виробництва, за кількісним співвідношенням покупців та продавців товару (“робоча сила”), за умовами конкуренції. З точки зору територіального підходу виділяють такі ринки праці: - внутрішній — місцевий, регіональний, національний; - зовнішній — транснаціональний та світовий. З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці: - внутріфірмовий; - галузевий; - національний. Залежно від професій виділяють ринок: - робочих кадрів (працівники переважно фізичної праці); - спеціалістів та керівників. За демографічним принципом ринок праці поділяється: - за статевою ознакою — чоловіки, жінки; - за віком — молодь, особи працездатного віку, особи передпенсійного віку. За національним принципом: українці, росіяни, молдавани, болгари та інші. За рівнем освіти: з вищою, з середньою спеціальною, з середньою та неповною середньою освітою. За часовим принципом: тимчасовий (погодинний, поденний, помісячний, сезонний), постійний (річний). За юридично-правовими аспектами: офіційний (зареєстрований), неофіційний (відкритий або чорний) ринок праці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сегментація ринку праці, її оцінки» з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»
