Зростаюча залежність промислово розвинених країн від джерел наукової інформації та інформаційної техніки привела до створення принципово нової концепції національних ресурсів, до складу яких увійшли інформаційні ресурси (далі – ІР -В.М).Світова практика доводить те, що ІР у поєднанні із сучасними інформаційними технологіями дають змогу більш раціонально використовувати матеріальні ресурси, прискорюють розвиток соціальних підсистем та суспільст- ва в цілому. Зважаючи на це, на сучасному етапі ІР розглядають як ресурси державного значення, що забезпечують зростання національного багатства. Цей факт визнано в низці нормативно-правових актів України, останнім серед яких є Концепція формування системи національних електронних інформаційних ре- сурсів, де зазначено, що національні інформаційні ресурси є важливою складо- вою стратегічних ресурсів держави. Значення цієї складової зростає разом із розвитком інформаційних технологій та їх більш інтенсивним застосуванням в усіх сферах суспільного життя. Чимало дослідників, враховуючи стратегічно важливе значення ІР, визнача- ють інформаційне суспільство як об'єктивно зумовлений ступінь розвитку люд- ства, на якому електронні інформаційні ресурси (ЕІР) визнаються суспільством найбільш значущими ресурсами.У визначенні Комісії ЄС акцентується увага на технологічному аспекті суспільної діяльності: "інформаційне суспільство - це суспільство, де діяльність людей здійснюється на основі послуг, наданих за до- помогою інформаційних технологій і технологій зв'язку". Узагальнюючи різні підходи, можна виділити такі основні ознаки інформаційного суспільства: фор- мування та функціонування інформаційної економіки;високий рівень інформа- ційних потреб членів суспільства та спроможність їх задоволення на основі фо- рмування та використання ІР; високий рівень інформаційної культури;вільний доступ кожного члена суспільства до інформації, крім ситуацій, пов'язаних із безпекою особистості, суспільних груп та всього суспільства. Таким чином, ІР є одним із фундаментальних понять, через яке розкрива- ється сутність інформаційного суспільства. Проте ІР як теоретичний конструкт перебуває ще на стадії становлення. К. Колін, фахівець у галузі соціальної ін- форматики прогнозує, що за результатами інформатизаційних процесів у суспі- льстві можуть виникнути дві нові наукові дисципліни: інформологія як сукуп- ність знань про властивості та закономірності формування ІР та інформодина- міка - наука про закономірності перетворення одних форм ІР в інші та про про- цеси їх поширення у суспільстві. Серед багатьох аспектів розробки теорії ІР найсуттєвішими є: розкриття його сутності як форми представлення знань; ви- явлення закономірностей формування, перетворення та поширення різних його видів у суспільстві; розробка методології кількісної та якісної оцінки наявних у суспільстві ІР; прогнозування потреб у них; розробка методів дослідження структури, типології та розподілення ІР у глобальному масштабі і по регіонах країни. Зазначені проблеми все більше привертають увагу дослідників інфор- маційної сфери, які роблять спроби дати методологічно коректне визначення ІР та здійснити їх класифікацію. За останні двадцять років бурхливий розвиток інформаційної сфери та екс- пансія теоретико - інформаційних уявлень призвели до ситуації широкої інтер- претацій терміна ІР. Він наповнювався різним змістом відповідно до когнітив- них та практичних проблем кожної окремої сфери (сегменту) суспільної діяль- ності. Поширеними термінами є: "світові інформаційні ресурси", "національні електронні ресурси", "національні ресурси науково - технічної інформації", "ІР суспільства", "загальносуспільні ІР", "національні ІР", "галузеві ІР", "міжгалу- зеві ІР" тощо. Їхній зміст здебільшого не має логічно обгрунтованого визначен- ня й тому носить інтуїтивний характер. У наукових дискурсах має місце термі- нологічна невизначеність. Сучасна наукова та державно - управлінська практи- ка має приклади вільного застосування ряду термінів, які є похідними від по- няття інформації. Поряд із ІР у тому ж самому значенні використовують понят- тя інформації (наприклад, науково - технічна інформація, інформаційний про- дукт, інформаційний капітал). Початком для широкого трактування ІР стали наукові праці, в яких дослід- жувались фактори впливу інформаційно - технологічної революції на розвиток науки та техніки. У них поняття ІР застосовується в узагальненому варіанті як продукт інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої і творчо активної частини населення. З цієї точки зору ІР розглядається як фактор і рушійна сила науково - технічного прогресу. Це відповідає уявленню про інформаційний процес як матеріалізацію науки, перетворення знань у силу. Виходячи з цих по- зицій, представники соціальної інформатики стверджують, що ІР може існувати в трьох основних формах: а) "живі знання" - знання, носіями яких є люди, що мають певну кваліфікацію, досвід, навички здійснювати певну корисну роботу; б) матеріалізовані знання – знання, які втілені в результатах їх застосування (техніка, технологія, матеріали і препарати, організаційні форми і системи); в)знання, які відчужені від її живого носія (генератора) та, будучи опрацьова- ними, стали повідомленнями, що знайшли своїх користувачів. Такі знання іс- нують у формі статей, книг; патентних описів; усних повідомлень, які переда- ються через телефон, радіо, телебачення, Інтернет; управлінських документів (звітів, планів, приписів тощо); проектної документaції; моделей, алгоритмів, проектів, програм. Такий широкий погляд на форми представлення ІР не дає ясності щодо його суттєвих ознак, що спричиняє плутанину та змішування понять. Тому фахівці інформаційної сфери вважали за краще користуватись третім варіантом значен- ня ІР, в якому фіксується семантичний аспект інформації, який передбачає змі- стовний опис об'єкта. Наведемо один приклад таких визначень, у яких фіксу- ється та чи інша ознака та властивість ІР: "ІР - це доступні для безпосереднього використання дані та знання", або ІР це "системно чи методично організована сукупність електронних документів або даних, до якої можливий доступ за до- помогою електронних засобів". Подібні визначення не дають уявлення про співвідношення понять "ІР" та "інформація". Це можна продемонструвати ви- значенням інформації, яка міститься в Законі України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р., де під інформацією розуміється документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Діалектичний зв'язок між інформацією та знанням встановлюється відпо- відно до закономірностей когнітивного процесу, в якому перша піддається пев- ній інтерпретації з позицій суб'єкта пізнання. Інформація складається із фактів та даних, що описують окремий предмет, ситуацію, проблему. Знання - із істин, уявлень, концепцій, суджень, методологій, ноу - хау тощо. З позицій когнітоло- гії ми можемо трактувати процес пізнання як інтерпретацію інформації, резуль- татом якої є формування знань різних типів. Перший тип - це знання, якими людина володіє, користується ними у повсякденній практиці, але вони важко піддаються усному або письмовому опису; другий тип - знання, які зафіксовані у послідовності робочих операцій, методах роботи, корпоративній культурі ор- ганізації тощо; третій тип - знання, що можуть бути структуровані на основі адекватних методів мислення та зафіксовані письмово або формалізовані іншим способом. Такі знання М. Кастельс вслід за Д. Беллом трактує як сукупність ор- ганізованих висловлювань про факти або ідеї, що представляють обгрунтоване судження або експериментальний результат, що передається іншим через деякі засоби комунікації в деякій систематизованій формі. В окремих випадках ІР ототожнюється з інформаційним продуктом (далі - ІП), оскільки останнє явище також має властивість цілеспрямованості. На наш погляд, більш коректним є підхід, за яким розрізняють ці два поняття. За цим підходом ІР інтерпретується як основа для створення ІП та надання інформа- ційних послуг. Під основою слід розуміти сукупність різнорідної систематизо- ваної інформації щодо певного об'єкта. Дійсно, єдина інформаційна база може виступати сировиною для створення різних ІП, під якими, як правило, розумі- ють документовану інформацію, яку підготовлено відповідно до потреб корис- тувачів і яка призначена чи застосовується для задоволення їхніх потреб. Це означає, що ІП є різновидом систематизованої інформації, яка використовуєть- ся у конкретних обставинах конкретним споживачем. Так, наприклад, норми окремого закону можуть мати різне значення для дослідника правових норм і для практика, хоча для обох вони виступають певним ІР. З цієї причини на ос- нові єдиного ІР можуть бути підібрані (створені) спеціалізовані коментарі або підбірки, які за своєю суттю є різними ІП та які задовольняють різні потреби. Це дає підстави виділити такі характерні особливості ІП: • ІП - завжди є результатом опрацювання ІР; • ІП - завжди має відповідати потребам конкретного споживача, тобто бути ре- левантною інформацією; • ІП - завжди формується з урахуванням позицій його виробника і замовника (споживача); • ІП - у певних випадках може бути залучений його виробником в економічний обіг. Зазначені особливості є суттєвими для практики інформаційних відносин і потребують відповідного правового режиму використання ІР та ІП (порядку документування, права власності, права доступу та порядку захисту інформа- ції). На наш погляд, зазначена різниця має бути зафіксована в інформаційному законодавстві. В чинному Законі України "Про інформацію" зазначено, що ін- формація може бути товаром (ст.39),та визначено, що інформаційна продукція є матеріалізованим результатом інформаційної діяльності (ст.40). Цього явно не- достатньо, щоб відобразити специфіку ІП. Не вносить ясності щодо цього пи- тання також Концепція формування системи електронних інформаційних ре- сурсів. Фундаментальна властивість ІР – бути або не бути товаром повинна ма- ти нормативне забезпечення. Від цього залежать економічні та організаційні механізми використання різних видів ІР. Фіксація відмінностей між ІР та ІП у правових нормах має гарантувати не тільки різний правовий режим викорис- тання, а також точний зміст та уніфікацію застосування цих термінів в науко-вих дискурсах і в практиці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття інформаційного ресурсу» з дисципліни «Комунікаційна політика в діяльності державного службовця»
