Статистика
Онлайн всього: 4 Гостей: 4 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ МОДЕЛІ АУТОІМУННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
|
| 27.09.2014, 20:34 |
| Експериментальні моделі аутоімунних захворювань у тварин є дуже важливими з погляду вивчення
механізмів їх формування і розвитку. Аутоімунні реакції можуть бути індуковані у тварин у
результаті цілеспрямованих впливів на організм (наприклад, у результаті імунізації
аутоантигенами), однак у тварин деяких ліній можуть виникати спонтанно.
Розвиток аутоімунних реакцій можна індукувати в експериментальних тварин уведенням
аутоантигенів з ад'ювантами. Утворення специфічних антитіл до власного тиреоглобуліну у кролів
можна індукувати імунізацією тиреоглобуліном у комплексі з ад'ювантом Фрейнда, а алергічний
енцефаломієліт (АЕМ) викликають в експерименті введенням основного білка мієліну з ад'ювантом
Фрейнда гвінейським свинкам, кролям, щурам або птахам.
Як модель утоімунних захворювань із зазначенням факторів, що їх спричинили, використовують
мишей лінії новозеландська чорна NZB та гібридів лінії новозеландська чорна й біла (NZB x NZW)
F1. У мишей цих ліній (найчастіше у самок) спонтанно виникають синдроми аутоімунних
захворювань, подібних до аутоімунної гемолітичної анемії та системного червоного вовчака у
людини. У віці 2 — 4 міс. з'являються антиеритроцитарні антитіла, збільшується кількість Т- і В-
клітин, здатних зв'язувати різні аутоантигени й розвивати імунну відповідь на них. Крім того,
знижується здатність проліферувати у відповідь на Т-мітогени, здійснювати РТПХ та відторгати
шкірні трансплантати. Крім появи антиеритроцитарних антитіл у більшості мишей лінії NZB віком
7 — 15 міс. спостерігається ураження нирок на зразок вовчакового гломерулонефриту і виявляються
антинуклеарні антитіла та аутоантитіла інших специфічностей. Для вивчення вовчакового синдрому
найчастіше використовують гібриди (NZB x NZW) F1. Кастрація молодих самців (препубертатних)
спричинює виникнення аутоімунних процесів у більш ранньому віці й тяжчий їх перебіг.
Крім мишей існують й інші види тварин, у яких розвиваються спонтанні аутоімунні патології. У
курей лінії Obese спонтанно з'являються антитиреоїдні антитіла, а щитоподібна залоза зазнає
прогресивної деструкції внаслідок хронічного запалення. У сироватці цих птахів містяться
аутоантитіла до тиреоґлобуліну. На цій моделі вивчають розвиток патології, яка аналогічна
тиреоїдиту Хашимото у людини. Якщо після вилуплення у курчат видалити фабрицієву сумку, то
тяжкість тиреоїдиту значно зменшується. Разом з тим видалення тимуса призводить до більщ
тяжкого перебігу хвороби. Введення дорослим птахам антисироватки до Т-клітин повністю блокує
продукування аутоантитіл і ушкодження щитоподібної залози. Саме тимусу і Т-клітинам належить
важлива стримувальна роль у регуляції патологічного процесу при цьому захворюванні.
Експериментальний тиреоїдит можна викликати також у мишей, мавп, гвінейських свинок
уведенням тиреоґлобуліну з ад'ювантом.
Моделлю для вивчення цитотоксичної дії аутоантитіл є моношар епітеліальних клітин щитоподібної
залози, фібробластів, клітин HeLa, які культивують in vitro. Додавання до епітеліальних клітин
щитоподібної залози in vitro сироватки хворих на хворобу Хашимото, що містить аутоантитіла до
тканинних антигенів залози, припиняє їх поділ і моношар клітин не утворюється. Добавляння
сироватки до вже утвореного моношару через кілька хвилин спричинює комплементзалежний лізис
клітин. Можна припустити, що патологічна дія антитіл виявляється також in vivo.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 546 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
