Статистика
Онлайн всього: 11 Гостей: 11 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Сповільнена гіперчутливість контактного типу
|
| 27.09.2014, 17:37 |
| Особливе місце серед реакцій ГСТ посідає контактна гіперчутливість, за якої на місці взаємодії з
антигеном виникає екзематозна реакція. Контактна гіперчутливість індукується переважно
гаптенами, низькомолекулярними сполуками з молекулярною масою до 1 кД, які не мають
антигенних властивостей. Гаптени проникають через епідерміс та міжклітинний простір у дерму, де
вони взаємодіють з ділками організму і набувають антигенних властивостей. Гаптени зв'язуються з
білками організму різними способами — через NH-групу залишків лізину, окиснення ненасичених
вуглеводних зв'язків гаптенів тощо. Індукувати контактну гіперчутливість здатні певні речовини,
такі як динітрохлорбензол, хром і нікель та їхні похідні, пікрилхлорид, оксазолон, епоксидна смола
та ін. Хром входить до складу різних мастил, барвників, антикорозійних та дубильних речовин.
Новоутворені сполуки гаптен — білок шкіри розпізнаються, поглинаються і частково
перетравлюються дендритними клітинами шкіри — клітинами Лангерганса, які експресують
поверхневий маркер CD1, антигени МНС класу II, рецептори FcR і до комплементу, а в цитоплазмі
містять специфічні бербекові гранули, які беруть участь у поглинанні чужорідних агентів.
Одночасно чужорідні агенти активують кератиноцити, що індукує синтез і виділення ними
імунорегуляторних факторів — ФНП-α, ГМ-КСФ, ІЛ-1, ІЛ-3, ІЛ-6, ІЛ-8, ТФР-α, ТФР-β. Цитокіни,
ІЛ-3, ФНП-α, ГМ-КСФ та інші активують клітини Лангерганса, ІЛ-3 залучає мастоцити та стимулює
секрецію ними ІЛ-10 і ТФР-β, які пригнічують функцію Тх1. Клітини Лангерганса з частково
переробленими і асоційованими з молекулами МНС класу II кон'югатами гаптен — білок мігрують
аферентними лімфатичними судинами в паракортикальну ділянку регіонарних лімфовузлів і
презентують його CD4 Т-клітинам. З цих лімфоцитів формується пул клітин імунної пам'яті. Процес
сенсибілізації у людини триває 10-14 діб. Сенсибілізовані Т-лімфоцити мігрують по всьому
організму; в шкірі вони накопичуються в капілярах.
Після повторного проникнення того самого гаптену клітини Лангерганса презентують комплекс
гаптен — носій у дермі Т-клітинам імунної пам'яті, які активуються і виділяють ІФН. Активуються
також й інші клітини — макрофаги, мастоцити, кератиноцити, які виділяють ряд прозапальних
цитокінів — ІФН-γ, ФНП-α, ГМ-КСФ, ТФР-β, ІЛ-1, ІЛ-3, ІЛ-6, ІЛ-8. Під впливом цих цитокінів на
ендотелії капілярів шкіри та кератиноцитах експресуються ІСАМ-1 й молекули МНС класу II,
залучаються в процес інші клітини — антигеннеспецифічні CD4 Т-лімфоцити, макрофаги,
мастоцити.
Під впливом різних цитокінів та інших медіаторів у місця знаходження комплексу антиген —
антитіло мігрує велика кількість клітин крові і мастоцитів, які активуються. Вияви реакції
спостерігаються через 15 — 20 год у вигляді інфільтрації епідермісу з набряками, утворенням
пухирців. ПМЯЛ, мастоцити, тканинні базофіли, еозинофіли внаслідок активації дегранулюють, і у
навколишнє середовище потрапляє великий набір цитолітичних і бактерицидних речовин,
ферментів тощо. Вони здатні не тільки ізолювати й знешкоджувати чинники процесу, а й руйнувати
власні клітини. Тому нерідко при контактній ГСТ спостерігається деструкція клітинних елементів
шкіри — сполучнотканинних та епітеліальних клітин — і формування екземи.
За сприятливих умов кон'югати гаптен — білок руйнуються біологічно активними речовинами та
клітинними факторами і через 48 — 72 год реакції починають загасати. В процесі активації різні
клітини індукують і гальмівні фактори.
Так, продукований активованими кератиноцитами ІЛ-1 інгібує окисний метаболізм у макрофагах і
гальмує виділення ними прозапальних цитокінів — ІФН-γ, ІЛ-6, ГМ-КСФ. ПГЕ, а також ТФР, що
продукуються активованими мастоцитами, лімфоцитами й кератиноцитами, інгібують запалення та
продукування проліферативних факторів — ІЛ-1, ІЛ-2. ІЛ-10 пригнічує продукування цитокінів Тх1
та експресію молекул МНС класу II, що гальмує розвиток реакцій контактної гіперчутливості.
Гальмуванню контактної гіперчутливості сприяють також руйнування ферментами комплексу
гаптен — білок і зв'язування Т-клітин з кератиноцитами.
Серед захворювань, в основі яких лежить контактна ГСТ, найвідомішим є контактний дерматит.
Реакції гіперчутливості, опосередковані клітинними факторами, можуть зумовлювати як
патологічні, так і захисні ефекти. Одним із важливих елементів позитивного значення реакцій ГСТ є
підтримання сталості внутрішнього середовища організму. Вони відіграють певну роль у захисних
протипухлинних реакціях при формуванні аутоімунних захворювань та стійкості до деяких
патогенів. Клітинні реакції ГСТ є провідним фактором у відторгненні трансплантата.
Для діагностики захворювань, що супроводжуються реакціями ГСТ, використовують в основному
такі тести: in vivo -. шкірна проба, in vitro — реакція бласттрансформації лімфоцитів у культурі
клітин за наявності специфічного антигену і визначення наявності фактора, що гальмує міграцію
макрофагів.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 694 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
