Статистика
Онлайн всього: 10 Гостей: 10 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Індукування синтезу IgE та сенсибілізація мастоцитів і базофілів
|
| 27.09.2014, 17:33 |
| Для індукування синтезу IgE В-лімфоцити мають отримати два сигнали: від алергену (через BCR) та
від ІЛ-4 або ІЛ-3, а також частково від CD40.
Індукування синтезу IgE складається з кількох етапів — контакт алергену з АПК (переважно з
клітинами Лангерганса в шкірі та з дендритними клітинами в слизових оболонках, які подібні до
клітин Лангерганса), кооперування між АПК, В-лімфоцитами та Тх2, активація АПК і Тх2 та
продукування ними ряду цитокінів, які активують Тх2 і В-лімфоцити, внаслідок чого інтенсивно
продукується IgE.
Як правило, у внутрішнє середовище організму алергени потрапляють крізь слизові оболонки або
через шкіру (внаслідок укусів комах тощо). Слизові оболонки й шкіра багаті на лімфоїдну тканину
та лімфовузли, які дренують ці ділянки. Лімфоїдна тканина слизових, у свою чергу, багата на
дендритні клітини, Тх0, мастоцити та фактори мікрооточення, які сприяють диференціюванню Тх0
в Тх2. Диференціюванню Тх0 в Тх2 сприяє також низка факторів: проміжна доза алергену,
презентування алергену дендритними клітинами та макрофагами, наявність мастоцитів,
позаклітинна інфекція, синтез ІЛ-4 мастоцитами та ТФР-β, що продукується клітинами слизових
оболонок.
У разі первинного проникнення в слизові оболонки та шкіру алергени захоплюються АПК
(переважно дендритними клітинами та клітинами Лангерганса).
Алергени також можуть взаємодіяти безпосередньо з мастоцитами та базофілами й індукувати
синтез ними інтерлейкінів 4, 10, 13, які сприяють диференціюванню Тх0 в Тх2. Так, деякі алергени
рослинного походження містять у своєму складі протеази, здатні індукувати продукування ІЛ-4.
АПК з поглиненим алергеном у лімфовузлах або в лімфоїдній тканині слизових оболонок
активуються і взаємодіють з В-лімфоцитами та Тх2, які при цьому також активуються, в результаті
чого утворюються плазматичні клітини зі здатністю синтезувати IgE. При деяких атонічних
захворюваннях на клітинах Лангерганса шкіри виявляються імуноглобуліни класу Е, що може
сприяти презентуванню алергенів Т-лімфоцитам, що містяться в шкірі, й таким чином індукувати
запальні процеси в шкірі. У шкірі здорових людей IgE-зв'язувальних клітин Лангерганса не
виявлено.
Вирішальну роль у взаємодії В-лімфоцитів з Тх2 відіграє молекула CD40, яка взаємодіє з
відповідним лігандом CD40L на Т-лімфоцитах, у результаті чого запускається проліферація Т-
клітин і синтез цитокінів Т-лімфоцитами.
Одну з найважливіших ролей в індукуванні продукування IgE та запуску алергічних реакцій
відіграють Тх2 й продуковані ними цитокіни ІЛ-4, -5, -9, -10, -13, ТФР-β, які підтримують
антитілоутворення. ІЛ-4 та ІЛ-5 сприяють активації В-лімфоцитів, їх проліферації, утворенню IgE-
позитивних плазматичних клітин, міграції їх у лімфоїдну тканину слизових оболонок та синтезу
IgE, а також активують мастоцити й базофіли. IgE активно продукується у слизових оболонках і
регіонарних лімфовузлах, менше — у шкірі та селезінці. IgE-продукувальні плазматичні клітини
виявлено в слизових дихальних шляхів і травного каналу і не виявлено в легенях, кістковому мозку,
периферичній крові здорових людей. ІЛ-4 та ІЛ-13 індукують переключення синтезу
імуноглобулінів В-лімфоцитами на синтез IgE. ІЛ-5 індукує диференціювання попередників
еозинофілів у зрілі клітини, збільшує експресію високоафінних рецепторів до IgE (FcεRI) на
мастоцитах і базофілах; ІЛ-4 підсилює проліферацію базофілів, збільшує експресію на базофілах
молекул адгезії до епітелію, підвищує їхню міграційну активність, індукує експресію
низькоафінного рецептора до IgE( FcεRII — CD23) на моноцитах, Т- і В-лімфоцитах. Певну роль в
індукуванні утворення Тх2 відіграє ІЛ-10, який інгібує АПК гальмуванням синтезу ІЛ-1, ФНП-α,
ІФН-γ, презентуванням антигену Тх1 і таким чином сприяє розвитку імунної відповіді Тх2-шляхом.
Під впливом медіаторів, що продукуються активованими клітинами, активуються й адгезивні
молекули венул лімфоїдних тканин слизових оболонок, що сприяє збільшенню міграції Тх2 в місця
проникнення алергену. Плазматичні клітини мігрують у лімфоїдну тканину слизових оболонок, де
інтенсивно продукують IgE. Кількість імуноглобулінів Е при алергічних захворюваннях
збільшується в сотні й тисячі разів. Ці імуноглобуліни спочатку сенсибілізують місцево розміщені
мастоцити й базофіли, а потім потрапляють у кров і сенсибілізують базофіли та мастоцити інших
тканин і органів. IgE у крові та тканинній рідині швидко руйнуються різними протеазами – термін
півжиття сироваткового IgE становить 2,5 доби; разом з тим фіксовані на мастоцитах IgE
зберігаються досить довго — до 12 міс. Лімфоцити, що продукують IgE, існують у слизових
оболонках та регіонарних лімфатичних вузлах тривалий час. Певну роль у регуляції синтезу IgE
відіграють низькоафінні рецептори до IgE - FcεRII (CD23), лектин С-типу, які можуть існувати у
фіксованій (переважно на моноцитах, макрофагах, В- і Т-лімфоцитах) та розчинній формі. За
наявності ІЛ-4 розчинний CD23 продукується В-клітинами й моноцитами і може виявляти
аутокринну дію — індукує переключення синтезу імуноглобулінів на синтез IgE, підсилює
проліферацію плазмоцитів та підвищує рівень продукування IgE. Важливу роль у регуляції синтезу
IgE та розвитку алергічних реакцій відіграють ІФН-γ та ІЛ-12, які гальмують розвиток і функцію
Тх2.
Слід зазначити, що високий рівень продукування імуноглобулінів класу Е спостерігається не лише
при алергічних, а й при інвазійних захворюваннях
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 640 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
