Статистика
Онлайн всього: 4 Гостей: 4 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Серологічне визначення антигенів HLA
|
| 27.09.2014, 17:28 |
| Цей метод типування полягає у серологічному визначенні
фенотипу HLA донора і реципієнта та встановленні ступеня їх гістосумісності. Фенотип
визначають, типуючи лімфоцити периферичної крові, на яких щільно експресовані антигени HLA,
за допомогою набору діагностичних aнти-HLA-сироваток, що містять антитіла до всіх відомих
антигенів системи HLA, або моноклональних антитіл МкАТ. Великий набір діагностичних реагентів
необхідний у зв'язку зі значною кількістю ізоантигенів у цій системі. Ідентифіковано близько 80
різних молекул класу І (HLA-A, HLA-B, HLA-C) і близько 40 молекул класу II (HLA-DP, HLA-DQ,
HLA-DR). В Україні типування найчастіше проводять за антигенами локусів HLA-A, В, С і DR.
Антигени гістосумісності зазвичай визначають за допомогою цитотоксичного тесту, основою якого
є здатність сироватки (антитіл), специфічної до певного антигену HLA, зумовлювати за наявності
комплементу лізис лімфоцитів, що мають цей антиген. Загибель клітин реєструють за фарбуванням
їх вітальними барвниками, найчастіше — трипановим синім (див. розд. 5). Для визначення
антигенів класу І використовують нерозділену суспензію лімфоцитів, а для визначення антигенів
класу II — суспензію, збагачену В-лімфоцитами, на поверхні яких є ці антигени. Лімфоцити донора
і реципієнта лізуються набором (групою) тих сироваток, які є специфічними до експресованих на
їхній поверхні антигенів. За результатами реакції з різними сироватками (антитілами)
встановлюють серологічний тип кожного антигену HLA на клітинах.
Слід зазначити, що в зв'язку зі складністю отримання діагностичних сироваток (для серологічного
типування) до рідкісних антигенів HLA II (особливо HLA-DP) і тривалим перебігом реакції в ЗКЛ
останнім часом проводять типування генів HLA класу II, використовуючи молекулярно-генетичний
метод — полімеразну ланцюгову реакцію, принципи якої описано у розд. 21.
Лімфоцитотоксичний тест використовується також для визначення у реципієнта преформованих
антитіл до антигенів HLA донора. Цю реакцію з лімфоцитами донора і сироваткою реципієнта
називають перехресною пробою на індивідуальну сумісність, або крос-матч (cross-match). Наявність
преформованих антитіл є фактором ризику надгострого відторгнення трансплантата. Однак відомі
випадки надгострого відторгнення трансплантата за негативної перехресної проби, однією з причин
якого може бути пресенсибілізація реципієнта до інших (не HLA) антигенів, особливо до тих, що
експресуються на клітинах ендотелію.
Зауважимо, що цитотоксичною активністю характеризуються антитіла проти антигенів HLA класу І,
які експресуються на всіх клітинах організму і трансплантата. Високі титри цих антитіл
зумовлюють руйнування трансплантата за механізмом комплементзалежного лізису. Ці антитіла
визначають у цитотоксичному тесті з Т-лімфоцитами за температури 37 °С і їх називають
тепловими анти-Т-антитілами. Антитіла проти антигенів HLA класу II зумовлюють не
цитотоксичний, а блокуючий ефект: екранують антигени HLA (зокрема, DR-антигени) на АПК і
запобігають імунному розпізнаванню, сприяючи таким чином виживанню трансплантата. Ці
антитіла визначають у цитотоксичному тесті з В-лімфоцитами за температури 8—10 °С і називають
холодовими анти-В-антитілами.
Наявність у сироватці крові реципієнта преформованих цитотоксичних анти-HLA-антитіл проти
антигенів HLA донора є протипоказанням для використання органа цього донора для
трансплантації. За відсутності цитотоксичних антитіл висновок про можливість трансплантації
роблять з урахуванням ступеня сумісності донора і реципієнта. Оптимальним варіантом є сумісність
донора і реципієнта за антигенами системи AB0, Rh та HLA. Однак практично неможливо підібрати
повністю сумісних донора і реципієнта, тому селекція, по суті, зводиться до підбору
найприйнятнішого донора. Вірогідність знайти повністю HLA-сумісного донора найбільша серед
родичів і становить 1:4 серед рідних братів і сестер (сибсів). Підбір оптимального співвідношення
між донором і реципієнтом значно подовжує тривалість виживання трансплантата. Найкращі
результати отримують у разі сумісності донора і реципієнта за антигенами HLA класу II, особливо
за антигенами HLA-DR. Серед антигенів HLA класу І найбільше значення мають ті, що кодуються
локусом В. Клінічні спостереження дали змогу встановити, що наслідки типування HLA впливають
на тривалість життя трансплантата залежно від попередньо проведених реципієнту трансплантацій,
гемотрансфузій.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 614 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
