Статистика
Онлайн всього: 6 Гостей: 6 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Підвищення імунітету хазяїна до пухлин за допомогою цитокінів та костимуляторних молекул
|
| 27.09.2014, 17:17 |
| Пухлинні клітини індукують слабку імунну відповідь, оскільки не несуть на своїй
поверхні костимуляторні молекули й молекули МНС II. Тому пухлинні клітини не здатні
безпосередньо активувати Т-хелпери. Нині існує два потенційних підходи для підвищення імунної
відповіді хазяїна на пухлини: штучне надання костимуляторних сигналів для пухлиноспецифічних
Т-клітин та надання екзогенних цитокінів, які збільшують Т-клітинний ріст і активацію, виконуючи
таким чином функції Т-хелперних клітин. Багато цитокінів також мають такий потенціал для
збільшення неспецифічних запальних відповідей з протипухлинною активністю.
Ефективність посилення Т-клітинної костимуляції для протипухлинної терапії було
продемонстровано в експериментах на тваринах. Пухлинні клітини було трансфековано генами, що
кодують В7-костимуляторні молекули, і використано для вакцинації тварин. Ці В7-експресувальні
пухлинні клітини індукували розвиток протективного імунітету проти немодифікованих пухлинних
клітин, які вводили у віддалені сайти організму тварини. Успішне використання нового підходу на
експериментальних моделях тварин продовжили клінічні випробування. Зразок пухлини пацієнта
вирощують in vitro, потім трансфекують генами костимуляторних молекул, опромінюють і знову
вводять хворому. Показано, що такий метод може бути успішним навіть тоді, коли імуногенні
антигени пухлини невідомі.
Для підвищення адаптивної та природної імунної відповіді на пухлини можна використовувати
цитокіни. Пухлинні клітини безпосередньо трансфекують генами цитокінів, щоб досягти ефекту
саме в тому сайті, де це потрібно (табл. 58). Наприклад, коли пухлинні клітини гризунів
трансфекували генами ІЛ-2, ІЛ-4, ІФН-γ або ГМ-КСФ, пухлини відторгалися чи починали рости, а
потім регресували. У деяких випадках інтенсивні запальні інфільтрати формувалися навколо
цитокінсекретувальних пухлин. Природа інфільтрату залежала від типу цитокіну. Слід зазначити,
що в деяких із цих досліджень ін'єкція цитокінсекретувальних пухлин індукувала специфічний Т-
клітиноопосередкований імунітет до немодифікованих пухлинних клітин, які вводили в організм
пізніше. Отже, локальне продукування цитокінів пухлинними клітинами може посилити Т-клітинну
відповідь. Нині у пацієнтів з поширеним раком різних локалізацій проводять клінічні випробування
з використанням клітин пухлин, трансфекованих генами цитокінів.
Цитокіни вводять також системно для лікування різних типів пухлин людини. Найбільший
клінічний досвід отримано в разі застосування ІЛ-2. Після введення ІЛ-2 в крові значно
збільшується кількість Т- і В-лімфоцитів, а також НК-клітин. Підвищується активність НК-клітин і
збільшуються сироваткові рівні ФНП, ІЛ-1 та ІФН-γ. Вважають, що ІЛ-2 стимулює проліферацію та
протипухлинну активність НК-клітин і ЦТЛ. Обмеженням для застосування цього методу лікування
можуть бути токсичні ефекти ІЛ-2, що призводить до розвитку пропасниці, легеневої едеми та
васкулярного шоку. Описані побічні ефекти трапляються через стимулювання ІЛ-2 продукування
інших цитокінів Т-клітинами, таких як ФНП та ІФН-γ. Ці цитокіни діють на ендотелій судин та інші
типи клітин. ІФН-α ефективний також для лікування пухлин, оскільки має антипроліферативний
вплив на клітини, збільшує цитолітичну активність НК-клітин, збільшує експресію молекул МНС І на різних типах клітин. Клінічні випробування цих цитокінів довели, що вони можуть індукувати
регресію карцином нирок, меланом, сарком Капоші, різних лімфом, волохатоклітинного лейкозу.
Нині ІФН-α використовують поряд з хіміотерапією для лікування меланоми. Інші цитокіни, такі як
ФНП та ІФН-γ, є ефективними протипухлинними агентами в моделях на тваринах, однак їх
використання для хворих лімітовано серйозними токсичними побічними ефектами. У деяких
клінічних випробуваннях ФНП вводять ізольовано (перфузія кінцівок) пацієнтам з меланомами чи
саркомами кінцівок. Останнім часом зріс інтерес до ІЛ-12, що підвищує протипухлинну активність
Т- та НК-клітиноопосередкованої відповіді. Проводять клінічні випробування з використанням,
цього цитокіну. Гематопоетичні ростові фактори, зокрема ГМ-КСФ, Г-КСФ та ІЛ-11,
використовують для скорочення періодів нейтропенії або тромбоцитопенії після хіміотерапії чи
трансплантації аутологічного кісткового мозку.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 495 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
