Статистика
Онлайн всього: 8 Гостей: 8 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Дозрівання лімфоцитів на периферії
|
| 27.09.2014, 13:27 |
| У периферичних лімфоїдних органах лімфоцити, передусім
популяції В, зазнають подальшого розвитку, оскільки вони виходять із центральних лімфоїдних
органів неповністю зрілими. Незрілі В-клітини після стадій дозрівання в кістковому мозку мігрують
до периферичних лімфоїдних органів, здебільшого до селезінки. В селезінці В-клітини проходять
останні стадії дозрівання, після чого надходять для рециркуляції і заселяють В-зони вторинних
лімфоїдних утворів. Однак не зовсім зрозуміло, як саме відбувається дозрівання В-лімфоцитів у
селезінці. Вважають, що в селезінці незрілі В-клітини затримуються близько чотирьох діб. За цей
час має відбутися толяризація В-клітин «на периферії». Якщо незрілі В-клітини зустрічають
антиген, до якого специфічні їхні рецептори, вони не активуються, а гинуть. Наслідком цього є
толяризація В-лімфоцитів до аутоантигенів, які не містилися в кістковому мозку, але були достатньо
поширені в організмі. Після дозрівання в селезінці з незрілих В-клітин утворюються наївні В-
лімфоцити, які мають досить тривалий термін життя — близько 15 тижнів. За цей час вони
рециркулюють в організмі й «очікують» зустрічі з чужорідним антигеном. На відміну від незрілих
В-лімфоцитів наївні В-клітини експресують на своїй мембрані не лише IgM-, а й IgD-рецептор.
Функціональне значення експресії IgD-рецептора на наївних В-клітинах залишається невідомим,
оскільки миші з нокаутом гена Сδ не зазнають ніяких порушень у розвитку та активації В-клітин.
У периферичних лімфоїдних органах завершується також процес негативного відбору (периферична
толяризація) Т-клітин та їх функціональне дозрівання. Зауважимо, що Т-лімфоцити виходять із
тимуса у вигляді наївних Т-клітин, які є попередниками ЦТЛ і Т-хелперів. Важливу роль у
дозріванні Т-клітин на периферії відіграють секретовані тимічним мікрооточенням гормони, що
циркулюють у крові. Гормони тимуса сприяють підвищенню функціонального потенціалу Т-клітин
завдяки посиленню їхньої цитокінпродукувальної здатності. Зокрема, показано, що зрілі
периферичні Т-клітини є більш ефективними продуцентами ІЛ-2, ніж клітини заключної стадії
диференціювання в тимусі — медулярні тимоцити.
У цьому відношенні на особливу увагу заслуговує гіпотеза про існування механізму підтримання
життєздатності та проліферації Т-клітин на периферії. Допускається, що так само, як під час
позитивного відбору тимоцитів у тимусі, сигнали від комплексів своїх пептидів з власним МНС на
АПК підтримують життєздатність і навіть проліферацію Т-клітин на периферії. Ця проліферація
підтримується на низькому рівні і, як і в тимусі, не пов'язана з синтезом і секрецією цитокінів (та
розвитком імунореактивності).
Наївні Т- і В-лімфоцити — це повністю зрілі клітини, які вже пройшли контроль на безпечність для
організму, але ще не зустрілися з антигеном. Саме на цьому етапі стає можливим контакт Т- і В-
клітин з чужорідним антигеном і залучення антигенспецифічних клітин до імунної відповіді. Після
зустрічі з антигеном відбувається остання стадія диференціювання Т- і В-клітин, яку називають
постактиваційним диференціюванням. При цьому В-клітини також проходять низку важливих
етапів розвитку, під час яких можуть відбуватися як процеси зміни афінності їхніх рецепторів, так і
процеси додаткової селекції В-клітин з найбільш афінними рецепторами. Останні етапи є
характерними виключно для розвитку В-клітин і не мають аналогів у розвитку Т-клітин (див. розд.
11).
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 917 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
