Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
РЕГУЛЯЦІЯ ІМУННИХ РЕАКЦІЙ. ПРИЗУПИНЕННЯ ІМУННОЇ ВІДПОВІДІ
|
| 27.09.2014, 11:45 |
| Завдяки механізмам, що забезпечують можливість постійної зміни клонів лімфоїдних клітин,
специфічних до того чи іншого антигену, зберігається постійна готовність лімфоїдної тканини
реагувати на будь-який новий антиген, що потрапляє до організму. Принцип зміни клонів
забезпечує адаптивність лімфоїдної системи, тобто змогу пристосовуватися до боротьби з різними
інфекційними агентами та порушеннями метаболізму власних клітин, зумовлених мутаціями.
Головний механізм, що призупиняє імунну відповідь, — загибель активованих лімфоцитів.
Тривалість життя більшості диференційованих ефекторних клітин дуже короткий — кілька діб.
Після цього вони гинуть унаслідок апоптозу. Цей тип загибелі клітин називають клітинною
смертю, що індукується активацією АІСD (від англ. activation induced cell death). Якщо в організмі
весь антиген буде еліміновано, то AICD призведе до того, що кількість лімфоцитів в організмі
зменшиться до нормального рівня й імунні реакції не відбуватимуться, оскільки нові лімфоцити не
будуть активуватися через відсутність антигенної стимуляції.
Крім того, в імунній системі важливу роль відіграють негативні зворотні зв'язки, які можна
розглядати як інгібування початкових етапів активації неактивованих клітин продуктами вже
активованих клітин тієї самої популяції. Так, відомо, що велика кількість IgG антитіл, специфічних
до певного антигену, призводить до гальмування активації В-клітин, специфічних до цього самого
антигену. Механізм такого гальмівного впливу полягає у перехресному зв'язуванні FcγRII та IgM-
peцепторів на поверхні В-клітини, що можливо лише за умови, коли FcγRII- зв'яже IgG тієї самої
специфічності, яку має IgM-рецептор. Молекулярні механізми цього процесу розглянуто у розд. 10.
Відомо, що активовані ЦТЛ експресують мембранну молекулу CTLA-4, яка є гальмівним
рецептором Т-клітин. CTLA-4, як і CD28, здатний зв'язуватися з В7.1 (В7.2) на АПК, але, на відміну
від CD28, проводить не активаційний, а гальмівний сигнал. Вважають, що за допомогою цієї
молекули ЦТЛ можуть інактивуватися на поверхні АПК, якщо активованих ЦТЛ буде дуже багато.
Крім того, CTLA-4 може продукуватися в розчинному вигляді та блокувати костимуляторні
молекули В7.1 (В7.2) на АПК, необхідні для активації наївних ЦТЛ.
Ще одним важливим механізмом регуляції імунної відповіді є те, що ряд цитокінів та мембранних
молекул ТНФ-родини (ТНФ, CD40L, FasL тощо) у великій концентрації призводять не до активації,
а до апоптичної загибелі імунних клітин.
Важлива імунорегуляторна роль належить Т-клітинам, що активувалися без достатньої
костимуляторної допомоги і тому зазнали стану анергії. Вважають, що такі анергізовані Т-клітини
можуть конкурувати з наївними Т-клітинами за АПК, і це призводить до втрати АПК своїх функцій
як активаторів цих клітин. Припускають, що в деяких випадках активовані ЦТЛ можуть вбивати
АПК, які їх активували, коли кількість активованих лімфоцитів значно перевищує кількість наївних.
Функцію супресорів імунної відповіді, які раніше виділяли в окрему популяцію Т-клітин, ймовірно,
можуть виконувати різні клітини залежно від типу імунної реактивності, яку вони гальмують. Так,
Тх1 виявляють супресорні властивості щодо Тх2, і навпаки. Крім того, ЦТЛ, що також поляризовані
за цитокіновим профілем, можуть інгібувати відповідні ланки імунної відповіді за аналогічним
механізмом.
Вважають, що найбільшу гальмівну активність щодо процесів розвитку імунної відповіді мають
АПК, що не здатні експресувати костимуляторні молекули В7.1(В7.2), але перебувають у стані
активації, тобто здатні до взаємодії з наївними Т-клітинами. Індукувати такі супресорні АПК можна
in vitro за допомогою Т-хелперів або ЦТЛ, які не мають молекули CD28. Отже, фенотип
супресорних Т-клітин може бути CD4 + CD28- або CD8+CD28-. Чи відбувається така імунорегуляція
in vivo, належить ще з'ясувати.
Отже, розвиток імунної відповіді контролюється різними регуляторними механізмами,
спрямованими на його обмеження. Після видалення антигену ефекторні клітини елімінуються, але
залишаються клітини пам'яті, які здатні швидко поповнити кількість ефекторних клітин після
наступного потрапляння антигену. |
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 514 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
