Статистика
Онлайн всього: 7 Гостей: 7 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Цитотоксична реакція Т-лімфоцитів
|
| 27.09.2014, 11:29 |
| Клітинна цитотоксичність — важливий механізм захисту при багатьох інфекційних захворюваннях,
збудники яких є внутрішньоклітинними паразитами (облігатними чи факультативними), а також
при злоякісних новоутвореннях. Цей вид реактивності забезпечує захист організму від патогенів, що
живуть у цитоплазмі інфікованих клітин — насамперед вірусів, а також деяких бактерій та
найпростіших (наприклад, Toxoplasma gondii). Оскільки в клітині ці патогени є недоступними для
дії антитіл, вони можуть бути еліміновані лише у разі знищення інфікованих клітин.
Цитотоксичність можуть виявляти кілька типів клітин як лімфоїдного, так і мієлоїдного (макрофаги,
нейтрофіли, еозинофіли) рядів. Лімфоїдні цитотоксичні клітини мають спільну назву — кілерні
клітини. Вбиваючи клітини-мішені, різні клітини-вбивці різняться між собою як за особливостями
їх розпізнавання, так і за механізмами реалізації цитотоксичної дії. Зважаючи на ці відмінності,
виділяють два типи цитотоксичних лімфоїдних клітин — Т-кілери та природні кілери. Із двох типів
цитотоксичних клітин імунною специфічністю характеризуються лише Т-кілери. Т-кілери, або
цитотоксичні Т-лімфоцити (ЦТЛ), активуються антигеном і вбивають ті клітини-мішені, що несуть
цей самий антиген на своїй поверхні. Антигени розпізнаються ними в комплексі з молекулами
МНС.
Переважну більшість ЦТЛ (90 %) становлять Т-клітини з корецептором CD8, які розпізнають
антигенні пептиди в асоціації з молекулами МНС І, і лише незначна частина їх представлена CD4Т-
клітинами, які рестриктовані за антигенами МНС II. ЦТЛ належить важлива роль у захисті
організму від вірусів та вірусіндукованих пухлин, у відторгненні трансплантованих чужорідних
органів і тканин. Т-кілери легко активуються вірусними, пухлинними або алогенними антигенами і
вбивають клітини-мішені, що несуть відповідні антигени, розпізнаючи експресовані на їхній
поверхні пептиди цих антигенів у комплексі з молекулами МНС.
В експериментальних дослідженнях Т-кілери отримують in vivo, імунізуючи мишей пухлинними
клітинами або вірусами. Цитотоксичну активність виділених (через 10—11 діб після імунізації) із
селезінки тварин лімфоцитів визначають, культивуючи їх in vitro з міченими 51 Сr клітинами-
мішенями — пухлинними, гомологічними тим, що використовувалися для імунізації, або
інфікованими відповідним вірусом. Цитотоксичну активність Т-кілерів оцінюють за виходом у
середовище 51 Сr.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 737 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
