Статистика
Онлайн всього: 6 Гостей: 6 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Диференціювання Т-хелперів, умови й особливості
|
| 27.09.2014, 11:27 |
| Гуморальний і клітинний типи імунної
відповіді взаємопов'язані, проте існують механізми, що зумовлюють їх поляризацію та деяку
автономність. Центральна роль в індукції імунної відповіді того чи іншого типу належить різним
субпопуляціям Т-хелперів, що беруть участь в імунних реакціях: Тх1 беруть участь в активації
реакцій клітинного типу, а Тх2 — гуморального.
Тх1 і Тх2 відрізняються за набором цитокінів, які вони синтезують. Цей процес називають
поляризацією Т-хелперів за цитокіновим профілем. Спочатку наївні Т-клітини (пре-Тх),
активуючись на АПК, перетворюються на Тх0 і продукують лише ІЛ-2, після кількох поділів — ІЛ-
4 та ІФН-γ, а після диференціювання на Тх1 і Тх2 — характерний для них набір цитокінів.
Тх1 продукують ІЛ-2, ІФН-γ і ФНП-α, a Тх2 — ІЛ-4, -5, -6, -10, -13. Слід зазначити, що ІЛ-2, -12 і
ІФН-γ важливі для активації попередників ЦТЛ, а ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-10 — для активації В-клітин та
переключення синтезу ізотипів антитіл.
Тх1 та Тх2 різняться також за спектром чутливості до хемокінів. Тх2 експресують хемокінові
рецептори CCR3, CCR4 та CCR8, а Тх1 — експресують переважно CCR5 та CXCR3. Це може
пояснювати переважну акумуляцію Тх1 у зоні запалення під час багатьох гострих і хронічних
запальних процесів та акумуляцію Тх2 у зоні алергічного запалення дихальних шляхів, шкіри й
тканин слизових оболонок.
Напрям диференціювання Т-хелперів визначають різні фактори: умови локального мікрооточення,
особливості АПК, кількість антигену, наявність певних цитокінів тощо. Так, показано, що ІДК, які
потрапили в лімфовузол зі шкіри, активують насамперед Тх1, а ДК слизових — Тх2. На
активованих В-клітинах активуються переважно Тх2, а на макрофагах – Тх1. Висока щільність
антигенів на поверхні АПК або висока афінність їхньої взаємодії з ТкР призводить до переважного
утворення Тх1, а низька щільність і афінність — до утворення Тх2. Локальне продукування
цитокінів ІЛ-4 та ІЛ-5 НКТ-клітинами та мастоцитами в лімфоїдній тканині слизових підсилює
продукування Тх2, а синтез ІФН-γ макрофагами або НК-клітинами в лімфовузлах зміщує рівновагу
в бік утворення Тх1.
Популяції Тх1 Тх2 перебувають в
антагоністичних взаємовідносинах, оскільки
ІФН-γ (продукт Тх1) може пригнічувати
утворення Тх2, а ІЛ-10 (продукт Тх2) –
утворення Тх1. Схему розвитку і взаємного
впливу субпопуляцій Т-хелперів наведено на
мал. 79.
Молекулярні механізми, що зумовлюють
диференціювання Т-хелперів у тому чи
іншому напрямі, було розглянуто у розд. 10.
Слід зазначити, що в «чистому вигляді»
поляризацію Т-хелперів на Тх1 і Тх2 можна
спостерігати лише у мишей і лише у
відповідь на певні антигени. Зазвичай процес
активації Т-хелперів супроводжується їх
диференціюванням на Т-клітини, які мають
«змішаний» фенотип, тобто експресують
певні цитокіни як Тх1-, так і Тх2-ряду. Тому у
відповідь на потрапляння антигену
розвиваються як клітинні, так і гуморальні
реакції імунітету (мал. 80). Однак у кожному випадку провідна роль в елімінації антигену належить
одній з двох імунних реакцій. Розвиток клітинної чи гуморальної імунної відповіді визначається
сукупністю факторів, серед яких головним є сам антиген, його характер та особливості хімічної
структури, а також шляхи надходження його в організм. Розглянемо, як відбувається розвиток
імунної відповіді при проникненні інфекційних агентів через слизові оболонки та шкіру.
Мал. 80. Загальна схема розвитку клітинної і
гуморальної імунної відповіді: 1 – захоплення
чужорідного антигену АПК; 2 – презентація
на АПК антигенного пептиду (АгП) у
комплексі з МНС II; 3 – розпізнавання Т-
хелпером на АПК комплексу МНС ІІ + АгП
та його активація; 4 – розпізнавання
чужорідного антигену імуноглобуліновим
рецептором В-клітини і презентація В-
клітиною антигенного пептиду в комплексі з
МНС II; 5 – розпізнавання активованим Т-
хелпером на В-клітині АгП в комплексі з
МНС II; 6 – активація В-клітини і
диференціювання її в плазматичну клітину; 7
– синтез плазматичною клітиною
специфічних антитіл; 8 – розпізнавання
активованим Т-хелпером на АПК-містку АгП
в комплексі з МНС II, активація цієї АПК та
розпізнавання ЦТЛ па АПК-містку-АгП в
комплексі з МНС І; 9 – активація ЦТЛ; 10 –
знищення активованим ЦТЛ клітини-мішені.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 446 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
