ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Матеріали для курсової

Головна » Матеріал » Медицина » Імунологія

Диференціювання Т-хелперів, умови й особливості
27.09.2014, 11:27
Гуморальний і клітинний типи імунної відповіді взаємопов'язані, проте існують механізми, що зумовлюють їх поляризацію та деяку автономність. Центральна роль в індукції імунної відповіді того чи іншого типу належить різним субпопуляціям Т-хелперів, що беруть участь в імунних реакціях: Тх1 беруть участь в активації реакцій клітинного типу, а Тх2 — гуморального. Тх1 і Тх2 відрізняються за набором цитокінів, які вони синтезують. Цей процес називають поляризацією Т-хелперів за цитокіновим профілем. Спочатку наївні Т-клітини (пре-Тх), активуючись на АПК, перетворюються на Тх0 і продукують лише ІЛ-2, після кількох поділів — ІЛ- 4 та ІФН-γ, а після диференціювання на Тх1 і Тх2 — характерний для них набір цитокінів. Тх1 продукують ІЛ-2, ІФН-γ і ФНП-α, a Тх2 — ІЛ-4, -5, -6, -10, -13. Слід зазначити, що ІЛ-2, -12 і ІФН-γ важливі для активації попередників ЦТЛ, а ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-10 — для активації В-клітин та переключення синтезу ізотипів антитіл. Тх1 та Тх2 різняться також за спектром чутливості до хемокінів. Тх2 експресують хемокінові рецептори CCR3, CCR4 та CCR8, а Тх1 — експресують переважно CCR5 та CXCR3. Це може пояснювати переважну акумуляцію Тх1 у зоні запалення під час багатьох гострих і хронічних запальних процесів та акумуляцію Тх2 у зоні алергічного запалення дихальних шляхів, шкіри й тканин слизових оболонок. Напрям диференціювання Т-хелперів визначають різні фактори: умови локального мікрооточення, особливості АПК, кількість антигену, наявність певних цитокінів тощо. Так, показано, що ІДК, які потрапили в лімфовузол зі шкіри, активують насамперед Тх1, а ДК слизових — Тх2. На активованих В-клітинах активуються переважно Тх2, а на макрофагах – Тх1. Висока щільність антигенів на поверхні АПК або висока афінність їхньої взаємодії з ТкР призводить до переважного утворення Тх1, а низька щільність і афінність — до утворення Тх2. Локальне продукування цитокінів ІЛ-4 та ІЛ-5 НКТ-клітинами та мастоцитами в лімфоїдній тканині слизових підсилює продукування Тх2, а синтез ІФН-γ макрофагами або НК-клітинами в лімфовузлах зміщує рівновагу в бік утворення Тх1. Популяції Тх1 Тх2 перебувають в антагоністичних взаємовідносинах, оскільки ІФН-γ (продукт Тх1) може пригнічувати утворення Тх2, а ІЛ-10 (продукт Тх2) – утворення Тх1. Схему розвитку і взаємного впливу субпопуляцій Т-хелперів наведено на мал. 79. Молекулярні механізми, що зумовлюють диференціювання Т-хелперів у тому чи іншому напрямі, було розглянуто у розд. 10. Слід зазначити, що в «чистому вигляді» поляризацію Т-хелперів на Тх1 і Тх2 можна спостерігати лише у мишей і лише у відповідь на певні антигени. Зазвичай процес активації Т-хелперів супроводжується їх диференціюванням на Т-клітини, які мають «змішаний» фенотип, тобто експресують певні цитокіни як Тх1-, так і Тх2-ряду. Тому у відповідь на потрапляння антигену розвиваються як клітинні, так і гуморальні реакції імунітету (мал. 80). Однак у кожному випадку провідна роль в елімінації антигену належить одній з двох імунних реакцій. Розвиток клітинної чи гуморальної імунної відповіді визначається сукупністю факторів, серед яких головним є сам антиген, його характер та особливості хімічної структури, а також шляхи надходження його в організм. Розглянемо, як відбувається розвиток імунної відповіді при проникненні інфекційних агентів через слизові оболонки та шкіру. Мал. 80. Загальна схема розвитку клітинної і гуморальної імунної відповіді: 1 – захоплення чужорідного антигену АПК; 2 – презентація на АПК антигенного пептиду (АгП) у комплексі з МНС II; 3 – розпізнавання Т- хелпером на АПК комплексу МНС ІІ + АгП та його активація; 4 – розпізнавання чужорідного антигену імуноглобуліновим рецептором В-клітини і презентація В- клітиною антигенного пептиду в комплексі з МНС II; 5 – розпізнавання активованим Т- хелпером на В-клітині АгП в комплексі з МНС II; 6 – активація В-клітини і диференціювання її в плазматичну клітину; 7 – синтез плазматичною клітиною специфічних антитіл; 8 – розпізнавання активованим Т-хелпером на АПК-містку АгП в комплексі з МНС II, активація цієї АПК та розпізнавання ЦТЛ па АПК-містку-АгП в комплексі з МНС І; 9 – активація ЦТЛ; 10 – знищення активованим ЦТЛ клітини-мішені.
Категорія: Імунологія | Додав: koljan
Переглядів: 446 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП