Статистика
Онлайн всього: 5 Гостей: 5 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Презентація антигену різними типами АПК
|
| 27.09.2014, 11:26 |
| Залежно від місця проникнення антигену,
лімфоїдного органа, характеру та хімічної структури антигену в його розпізнаванні й презентації
беруть участь різні АПК. Презентація антигену, що проник через шкіру, здійснюється ДК.
Попередники ДК — клітини Лангерганса (КЛ) знаходяться в шкірі (див. розд. 1). Розміщені в шкірі,
КЛ постійно поглинають позаклітинну рідину з навколишнього середовища (процес називають
макропіноцитозом), захоплюють антигени з рідини і презентують після процесингу їхні пептидні
фрагменти з молекулами МНС II лімфоцитам. Однак достатня кількість молекул МНС II на
поверхні з'являється лише після того, як КЛ буде активована та емігрує зі шкіри у вторинні
лімфоїдні органи, де перетворюється на ДК. Лише у такому разі ДК можуть активувати наївні Т-
лімфоцити та ініціювати імунну відповідь. Отже, активація КЛ є ключовим моментом, який
запускає первинну імунну відповідь після проникнення антигену через шкіру.
Головною умовою активації КЛ є наявність процесу локального запалення, яке може бути
спричинене як безпосередньою дією чужорідних мікробних субстанцій на рецептори цих клітин, так
і дією прозапальних речовин, що виділяються клітинним мікрооточенням. Вважають, що особливо
стимулює активацію КЛ контакт із Т-хелперами, навіть з наївними.
Після активації у клітині Лангерганса відбуваються важливі зміни.
1. Поступово припиняється процес поглинання речовин із навколишнього середовища, а всі
антигени, які були поглинуті за цей період, накопичуються у процесованому вигляді в МІІС-
компартменті.
2. Протеасома повністю заміщується імунопротеасомою, внаслідок чого збільшується ефективність
презентації вірусних білків.
3. Створюються умови для перехресної презентації поглинутих антигенів разом як з МНС II, так і з
МНС І, очевидно, завдяки транспортуванню в цитозоль пептидних фрагментів антигенів з
ендосомального компартменту.
Після цього КЛ «знімається з місця» і мігрує в найближчий лімфовузол з течією аферентної лімфи,
перетворюючись під час міграції в лімфі на вуалеподібну клітину. Напрям міграції переважно
визначає хемокін CCL21 (SLC — від англ. secondary lymphoid-tissue chemokine — хемокін вторинних
лімфоїдних органів). Потрапляючи до лімфовузла, вуалеподібна клітина мігрує в Т-залежну
паракортикальну зону, де перетворюється на ІДК. При цьому в ІДК відбуваються важливі
метаболічні й морфологічні зміни:
— значно збільшується площа поверхні плазматичної мембрани, як вважають, за рахунок
цитоплазматичного ламелярного пулу;
— різко збільшується експресія на поверхні попередньо синтезованих молекул МНС І та МНС II у
комплексі з антигенними пептидами переважно екзогенного походження;
— майже повністю втрачається здатність поглинати і представляти інші антигени;
— підвищується здатність утворювати міжклітинні контакти завдяки активації інтегрину LFA-1 та
збільшення експресії ІСАМ-1 та ІСАМ-2;
— збільшується експресія костимуляторних молекул В7.1 та В7.2 на поверхні, а також секреція
прозапальних цитокінів – ІЛ-1, ІЛ-8, ФНП тощо.
У такому стані ІДК стають ідеальними АПК, оскільки забезпечують високу щільність молекул МНС
та достатню кількість костимуляторних молекул на своїй поверхні. Саме ІДК є найважливішими
стимуляторами активації Т-клітин, особливо під час первинної імунної відповіді, зокрема на
антигени, що проникають через шкіру. У разі проникнення антигену через слизові оболонки
головну роль у його розпізнаванні та презентації, як вважають, відіграють В-лімфоцити і ДК, що
знаходяться в слизових під епітелієм (у власній пластинці). ДК слизових на відміну від КЛ після
активації можуть не емігрувати з них, а реалізувати функцію презентації антигену в місцях
постійної локалізації, хоча частина ДК і В-лімфоцитів слизових, мабуть, все-таки мігрує в реґіонарні
лімфовузли що зумовлює системність імунної відповіді.
У селезінку антиген переважно потрапляє з течією крові, тому основну функцію первинного
розпізнавання і захоплення антигену в цьому органі відіграють макрофаги крайової зони, які
вловлюють корпускулярні антигени та імунні комплекси й презентують їх пептидні фрагменти на
своїй поверхні. В селезінці є також місцеві ДК, які вловлюють антигени менших розмірів із
кровотоку і представляють їх. Можливо, функцію презентації антигену в селезінці можуть
виконувати також В-лімфоцити, особливо ті, які були попередньо активовані Т-хелперами. Якому
типу АПК належить головна роль у стимуляції імунної відповіді в селезінці, остаточно ще не
з'ясовано.
Макрофаги тканин і місцеві макрофаги лімфовузлів, як правило, не так активно представляють
антиген для стимуляції наївних Т-клітин, оскільки вони виконують у цих органах скоріше функцію
«санітарів», звільняючи їх від апоптичних тілець, детриту та іншого «сміття».
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 482 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
