Статистика
Онлайн всього: 33 Гостей: 33 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Інтерлейкін 18 (ІЛ-18)
|
| 27.09.2014, 09:52 |
| ІЛ-18, або фактор індукції γ-інтерферону, — мономер, неглікозильований
білок з молекулярною масою 24 кД, містить 193 амінокислотних залишків у людини і 192 у мишей,
має 65 % гомології з аналогічним цитокіном мишей. ІЛ-18 мишей і щурів гомологічний на 91 % за
амінокислотним складом і нуклеотидною послідовністю.
ІЛ-18 синтезується як біологічно малоактивний білковий попередник. У формуванні біологічно
активного ІЛ-18 беруть участь каспаза 1 і незалежно від каспази — протеїназа 3 нейтрофілів
(мієлобластин).
Клітини-продуценти — активовані макрофаги і насамперед купферовські та дендритні клітини,
зокрема незрілі кератиноцити, Т- і В-лімфоцити. Моноцити і макрофаги продукують багато різних
видів ІЛ-18, чимало з яких є неактивними димерами. ІЛ-18 типу 2 є фрагментом ІЛ-18, має незначну
здатність індукувати інтерферон, у крові зв'язується з IgM і в значній концентрації виявляється в
30% людей. ІЛ-18 експресується на багатьох клітинах — моноцитах, макрофагах, Т- і В-лімфоцитах,
дендритних та ендотеліальних клітинах, кератиноцитах, астроцитах, клітинах мікроглії. Його
експресія виникає під час активації фактора NFkB.
Рецептор ІЛ-18 належить до родини Ig-подібних рецепторів.
Основні клітини-мішені — Т-лімфоцити, НК.
ІЛ-18 належить до прозапальних цитокінів і має широкий спектр біологічної активності. Він індукує
утворення γ-інтерферону, регулює ріст та диференціювання Тх1, розвиток імунної відповіді за Tx1-
типом, активує НК, є частиною комплексу, що спричинює апоптоз клітин. Він індукує
продукування ІФН-γ В-лімфоцитами, що зумовлює гальмування секреції IgE; збільшує синтез
інтерферону γ Т-лімфоцитами, а разом з ІЛ-12 — НК; стимулює продукування багатьох цитокінів —
ФНП-α, ІЛ-β, ІЛ-8, МІР-α, ІЛ-5, ІЛ-6, ГМ-КСФ, Г-КСФ. За відсутності ІЛ-12 він разом з ІЛ-2 і ІЛ-3
індукує вироблення ІЛ-4, що сприяє розвитку імунної відповіді за Тх2-типом та формування
алергічних реакцій. ІЛ-18 може виявляти нейромодуляторну активність, бере активну участь у
формуванні захисних реакцій проти різних патогенів завдяки продукуванню ІФН-γ, особливо проти
внутрішньоклітинних патогенів (лістерій, шигел сальмонел, мікобактерій), а також виявляє
протипухлинну активність, зумовлену індукцією апоптозу внаслідок підсилення взаємодії Fas/FasL
через стимуляцію ІЛ-18 продукування мРНК Fas L. Введення гена ІЛ-18 у пухлинні клітини мишей
гальмує їх проліферацію. Він здатний відміняти у мишей розвиток хронічної хвороби «трансплантат
проти хазяїна», підтримувати запальний процес унаслідок стимуляції синтезу γ-інтерферону, ФНП-
α, ІЛ-1β, ІЛ-8, МІРα. Разом (але не окремо) з ІЛ-12 він зумовлює токсичні ефекти через залежні й
незалежні від γ-інтерферону механізми; нейтралізація ІЛ-18 у разі летальної ендотоксемії захищає
мишей від летального кінця. За гіперпродукування ІЛ-18 виникають деструктивні запальні процеси,
зокрема аутоімунні захворювання Т-клітинного типу.
Видалення гена ІЛ-18 значно не впливає на життєздатність та плодючість мишей, на перебіг
інфекційних захворювань.
Виявляють ІЛ-18 в ЕЛІЗА-тестах, а також у цитокінзалежній лінії культури клітин KG-1 людини.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 428 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
