Статистика
Онлайн всього: 6 Гостей: 6 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Інтерлейкін 6 (ІЛ-6)
|
| 26.09.2014, 21:02 |
| ІЛ-6 відомий під різними назвами завдяки своїй поліфункціональності:
«інтерферон β2», «В-клітинний стимулювальний фактор 2», «фактор росту гібридом і плазмоцитів»,
«колонієстимулювальний фактор В-клітин», «фактор диференціювання В-клітин»,
«гепатоцитостимулювальний фактор», «стимулятор продукування імуноґлобулінів».
ІЛ-6 людини — це глікопротеїн з молекулярною масою 20 — 30 кД, білкова частина має 19 кД. ІЛ-6
включає 183 амінокислотних залишки. Гомологія з ІЛ-6 мишей становить 42 %, і ІЛ-6 людини може
активувати клітини мишей, але не навпаки. В структурі ІЛ-6 виявлено гомологію окремих ділянок з
інтерфероном β та Г-КСФ. Ген ІЛ-6 людини знаходиться в 6-й хромосомі.
Основними продуцентами є моноцити, макрофаги, фібробласти, а також широкий спектр різних
клітин — Т- і В-лімфоцити, гепатоцити, кератиноцити, ендотеліальні, кровотворні клітини, клітини
пухлин різного походження.
Індуктором ІЛ-6 є в основному інфікуючі агенти — бактерії, віруси та інші мікроорганізми й
продукти їх життєдіяльності, мітогени різного походження, а також ІЛ-1, ФНП-α, ІФНи, КСФи. ІЛ-6
виявляють у сироватці крові людей при інфекційних захворюваннях, які індуковані
грамнегативними бактеріями, при значних опіках, при ревматоїдних артритах, після
пересаджування нирок, складного хірургічного втручання, а також у синовіальній рідині хворих на
ревматоїдний артрит і в сечі після пересаджування нирок, що свідчить про певну роль ІЛ-6 у
запальних процесах.
Після активації клітин експресія мРНК для ІЛ-6 відбувається впродовж першої години, а секреція
ІЛ-6 — через кілька годин. Рівень ІЛ-6 у сироватці крові після внутрішньовенного введення ЛПЦ
збільшується через 2 год в 1000 разів.
Як бачимо, ІЛ-6 належить до ранніх цитокінів, що підкреслює його значну роль у швидкому
реагуванні на агресію патогенів або пошкодження тканин і формуванні відповідних захисних
реакцій.
Рецептор для ІЛ-6 виявлено на різноманітних клітинах — стовбурових кровотворних клітинах,
клітинах крові, на різних сполучнотканинних клітинах, клітинах імунної та нейроендокринної
систем, на гепатоцитах, епітеліальних, ендотеліальних та інших клітинах. Високоафінний рецептор
ІЛ-6 складається з 2 субодиниць, які ковалентно не зв'язані, — α і β. Цитокінспецифічна α-
субодиниця (CD126) має 449 амінокислотних залишків з молекулярною масою 80 кД, зв'язується з
високою афінністю з ІЛ-6. Сиґналіндукувальна β-субодиниця (CD130), молекулярна маса якої 130
кД, містить 896 амінокислотних залишків. Характерною ознакою обох субодиниць рецептора є
наявність Ig-подібного домену і характерної для суперродини цитокінових рецепторів
послідовності. β-субодиниця рецептора ІЛ-6 є загальною для групи цитокінів родини ІЛ-6. Кількість
рецепторів на одній клітині залежить від типу клітин — у середньому виявляється близько 1,5 тис.
рецепторів на клітину. В сечі виявлено розчинну форму рецептора ІЛ-6. Установлено, що α-
макроґлобулін сироватки крові є носієм ІЛ-6, він також захищає його від протеаз, проте не впливає
на біологічні функції та здатність зв'язуватися з відповідними рецепторами.
ІЛ-6 має широкий спектр біологічної активності і бере участь у регуляції майже всіх фізіологічних
параметрів захисних реакцій організму при різних патологічних процесах. У здійсненні більшості
регуляторних захисних реакцій ІЛ-6 взаємодіє з іншими цитокінами.
ІЛ-6 сприяє формуванню та функціонуванню запального процесу, розвитку імунної реакції,
регуляції кровотворення. Спектри біологічних ефектів ІЛ-6, ІЛ-1 та ФНП-α значною мірою подібні,
нерідко перекриваються і часто їх важко розрізнити. ІЛ-6 виділяється трохи пізніше за ІЛ-1 та ФНП
і гальмує їх утворення, а ІЛ-1 і ФНП стимулюють його утворення.
ІЛ-6 бере участь у дерепресії генів клітин печінки, які контролюють синтез ряду білків гострої фази
при запаленні — СРБ, фібронектину та ін. ІЛ-6 відіграє певну роль як у хронізації гострих запалень,
так і в загостренні хронічних форм запалень. ІЛ-6 бере участь у підвищенні температури тіла.
Однією з основних мішеней для ІЛ-6 є В-лімфоцити та їх попередники. Він є активним кофактором
проліферації і окремим диференціювальним фактором В-клітин. Він стимулює плазмоцити, що
зумовлює синтез імуноґлобулінів усіх класів ІЛ-6 також підсилює ріст гібридом, мієлом і може бути
аутокринним фактором росту пухлинних клітин.
ІЛ-6, як диференціювальний фактор, зумовлює перехід попередників антигенспецифічних
цитолітичних Т-лімфоцитів у зрілі ефекторні клітини. ІЛ-6 як костимулятор, бере участь у
підготовці проліферативної відповіді Т-клітин на мітогени й антигени, підсилює продукцію Т-
хелперами, які розпізнали антиген, ІЛ-2. Він підвищує цитотоксичний ефект ФНПα, разом із ІФН-γ-
активує НК, з ІЛ-2 сприяє утворенню ЛАК.
Деякі автори відносять ІЛ-6 до гемопоетичних ростових факторів. Він виступає в основному як
фактор стимулювальної активності ІЛ-3, ГМ- і М-КСФ. ІЛ ефективно стимулює колонієутворення
всіх типів на пізніх стадіях кровотворення, прискорює дозрівання мегакаріоцитів і тромбоцитів.
ІЛ-6 сприяє проліферації тимоцитів, фібробластів, ендотеліальних клітин. Може діяти на клітини
мозку і зумовлювати синтез і викид адренокортикотропних гормонів та викликати диференціювання
нервових клітин.
Показано, що ІЛ-6 виробляється також фолікуло-зірчастими клітинами передньої частки гіпофіза.
Ці клітини за деякими властивостями подібні до макрофагів. Припускають, що ІЛ-6 бере участь у
регуляції секреторної активності гіпофіза і, можливо, є одним з медіаторів, за допомогою яких
відбувається взаємодія імунної та ендокринної систем.
Тестування — оцінка здатності підсилювати проліферацію ІЛ-6-залежної лінії В9 або збільшення
секреції імуноглобулінів В-клітинами людини, що трансформовані вірусом Епштейн-Барр.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 495 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
