Статистика
Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
СИНТЕЗ МОЛЕКУЛ ІМУНОҐЛОБУЛІНІВ
|
| 25.09.2014, 15:27 |
| Легкі та важкі ланцюги імуноґлобулінів синтезуються окремо і сполучаються в молекулу γ-
ґлобуліну перед виділенням з клітини. Молекула кролячого IgG утворюється в результаті
зв'язування готових ланцюгів, а не комбінацією легких ланцюгів з важкими в момент їх синтезу.
Легкі ланцюги IgG синтезуються на полірибосомах плазмоцитів, які складаються з 5 — 7 рибосом
(120 — 200 S), а важкі ланцюги — на полірибосомах, що складаються з 16-18 рибосом (280-300 S).
Полірибосоми, що синтезують як важкі, так і легкі ланцюги IgG, розміщені на ендоплазматичному
ретикулумі. Ланцюги переміщуються в щілини між цистернами шорсткого ендоплазматичного
ретикулуму і під час проходження крізь них у комплекс Гольджі збираються в молекули. У
комплексі Ґольджі до них за допомогою гексозотрансфераз прикріплюються вуглеводні
компоненти. Під час досліджень з радіоактивними вуглеводами було показано, що спочатку до
ланцюга приєднується глюкозамін, потім
маноза, галактоза та сіалова кислота. В момент
виділення з клітин до молекул приєднується ще
фукоза.
Секреція антитіл відбувається шорсткими
мембранами в пухирці, після чого вони
виділяються крізь гладенькі мембрани. З
цитоплазми антитіла вивільнюються внаслідок
секреції або при клазматозі. Дрібні пухирці
виділяються з мішечків ергастоплазми. У
подальшому молекула прикріплюється до
клітинної мембрани, де формується остаточно
(мал. 42). Крізь отвір, що утворився в мембрані,
відбувається секреція пухирців назовні та їх
лізис. При клазматозі без'ядерні частини
цитоплазми, що містять секретований γ-
глобулін, відокремлюються брунькуванням і
вивільнюють антитіла з ергастоплазматичних
мішечків після їх лізису. L-ланцюг синтезується
впродовж 30 — 45 с, а Н-ланцюг — упродовж
60 — 90 с. Об'єднання Н- і L-ланцюгів
відбувається в ендоплазматичному ретикулумі.
Приєднання вуглеводів, їх транспортування у
цитомембрані та секреція здійснюються
впродовж приблизно 30 хв. J-ланцюги також
синтезуються плазматичними клітинами і
об'єднують мономерні молекули IgM та IgA
безпосередньо перед початком секреції.
Молекули імуноґлобулінів утворюються в
результаті приєднання легких ланцюгів до
димеру Н — Н або димеризації Н — L-
структур. Вважають, що механізм секреції
імуноґлобулінів зумовлюється наявністю
специфічних послідовностей або вуглеводною
міткою. Однак зазначену послідовність не
виявлено, а в частині молекул антитіл немає
вуглеводів. Полімерні молекули містяться в цитоплазмі лише у вигляді слідів, з чого можна зробити
висновок, що вони сполучаються безпосередньо перед виділенням з клітини. Імуноґлобуліни
становлять близько 40 % білків, які продукуються плазматичними клітинами.
При імунізації не завжди виявляється паралелізм динаміки вмісту в сироватці крові γ-глобулінів і
специфічних антитіл. У клітині одночасно синтезуються імунні та неімунні γ-глобуліни. Появі
антитіл передує збільшення концентрації неспецифічних γ-глобулінів.
Антитіла всіх класів можуть існувати у вигляді мембранних рецепторів. Ці два види антитіл
різняться структурою кінцевих ділянок. Мембранні антитіла мають гідрофобний фрагмент,
вбудований у мембрану, і коротку ділянку в цитоплазмі.
Плазмоцит синтезує до 2000 молекул антитіл за секунду. Антитіла, які виділяються з клітин,
потрапляють у кров, лімфу й тканинну рідину. Половина всіх імуноглобулінів знаходиться
всередині судинного русла, а друга половина — у міжклітинній рідині та сполучній тканині. За добу
четверта частина імуноґлобулінів, що циркулюють у крові, внаслідок дифузії крізь капіляри
переходить у тканини, а на її місце в кровотік надходить з лімфою така сама кількість
імуноґлобулінів. Вважають, що надходження імуноґлобулінів у тканини залежить від коефіцієнта
дифузії. IgM, що має низький коефіцієнт проникності, у значних кількостях виявляється в сироватці
крові, a IgG, у якого цей коефіцієнт високий, — екстрацелюлярно. Рівень IgD відносно вищий у
судинах, що, очевидно, пояснюється його низькою здатністю до дифузії. IgA в більшій концентрації
міститься в лімфі, ніж у сироватці крові, оскільки, синтезуючись у значній кількості в кишках, він
дифундує в лімфу й грудну протоку.
Антитіла різної специфічності можуть бути представлені будь-яким з класів імуноґлобулінів. Щоб
з'ясувати можливість утворенння в одній клітині імуноґлобулінів двох класів, вивчали синтез
антитіл in vitro в лімфоїдних клітинах мишей різних ліній. Методом імунофлуоресценції було
доведено, що незначна частина клітин містить важкі ланцюги двох різних класів. Більшість
антитілоутворювальних клітин одночасно синтезують один клас важких і один тип легких ланцюгів
імуноґлобулінів. Водночас у лімфоїдній тканині синтезуються поліпептидні ланцюги різних класів і
типів на той самий антиген. Синтез імуноґлобулінів того чи іншого класу залежить від дози
антигену та інтенсивності антигенного стимулу. Відомо, що при одноразовій імунізації малими
дозами баранячих еритроцитів у кроля утворюється IgM, а при гіперімунізації — IgG.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 691 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
