Статистика
Онлайн всього: 10 Гостей: 10 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Система АВ0
|
| 25.09.2014, 13:09 |
| У 1901 p. K. Ландштейнер виявив
в еритроцитах людини два антигени — А і В, за
якими було визначено наявність трьох груп
крові: А, В і С (остання тепер — 0 (І)). Потім
було з'ясовано, що властивості зразків крові
окремих пацієнтів не відповідали трьом групам,
які запропонував Ландштейнер, і тоді чеський
лікар Ян Янськи, використовуючи реакцію
аглютинації еритроцитів, дійшов висновку про існування ще однієї групи. За деякими даними, IV
групу крові відкрили Декастелано і Стерлі (1902), а Янськи лише започаткував класифікацію груп
крові відповідно до частоти виявлення в популяції та запропонував їх нумерацію: І, II, III, IV.
Уявлення про групи крові ґрунтуються на наявності на еритроцитах групоспецифічних антигенів А,
В, а в сироватці — антитіл, тобто в основі відкриття груп крові системи АВ0 лежить закономірність,
що в сироватці крові людини містяться ізоаглютиніни до всіх ізоаглютиногенів, крім власних.
Індивіди з групою 0 або І не містять на еритроцитах антигенів А і В (аглютиногенів), а в їх
сироватках містяться антитіла (аглютиніни анти-А та анти-В). На еритроцитах групи А (II) наявний
антиген А, а в сироватці — аглютинін анти-В. Особини з групою В (III) мають на еритроцитах
антиген В, а в сироватці крові аглютинін анти-А. У осіб з групою АВ (IV) на еритроцитах
експресовані антигени А і В, натомість у сироватці крові відсутні аглютиніни (табл. 26). Антигени А
і В містяться також у лейкоцитах,
тромбоцитах, різних тканинах, слині, спермі,
сльозах, сечі, однак їх немає в кришталику,
плаценті, шкірі та спинномозковій рідині.
Оскільки речовини А і В індукують синтез
антитіл, що аглютинують еритроцити, їх
називають аглютиніногенами, а антитіла до
групових речовин крові — аглютинінами.
Антитіла, що містяться в певній сироватці і
специфічні до групових антигенів інших
особин, називають ізогемаглютинінами.
Показано, що окремі групоспецифічні
антигени системи АВ0 характеризуються
нерівномірним розподілом як по всій планеті,
так і в окремих її регіонах.
Відомо, що еритроцити всіх груп крові
характеризуються наявністю антигенної
речовини Н. Найбільша її кількість міститься в групі 0 (І), дещо менша — у групі А і ще менша — в
групі В. Завдяки наявності цього антигену деякі сироватки аглютинують еритроцити, які не містять
ні субстанції А, ні субстанції В. У деяких особин типу «Бомбей» Н-антигенів немає. При імунізації
таких осіб еритроцитами групи 0 у високих титрах виробляються анти-Н-антитіла. Н-антиген
гетерогенний, оскільки його виявляють не лише у людини, а й у деяких видів тварин.
З хімічного погляду групові антигени системи АВ0 є глікозаміногліканами, до складу яких входять
амінокислоти, що не беруть участі у формуванні антигенних детермінант групових речовин. Усі три
групові субстанції — А, В і Н — подібні за хімічним складом і різняться між собою лише вмістом
фруктози. Дуже близькі за хімічним складом також системи АВ0 і фактор Левіс (Le a ). Вони утворені
значною кількістю олігоцукридних ланцюгів, що приєднані до поліпептидного ланцюга, який
виконує функцію скелета. Всі ланцюги складаються з п'яти цукрів: D-ra-лактози, L-фукози, N-
ацетил-D-глюкозаміну, N-ацетилгалактозаміну та сіалової кислоти. Як і у випадку інших
поліцукридів, антигенна специфічність визначається кінцевим моноцукридом і характером його
зв'язку. Якщо кінцевим цукром виступає D-фукоза, утворюється структура, не антигенна для
нормальних індивідів, оскільки всі вони містять на поверхні еритроцитів подібну детермінанту.
Такий антиген дістав назву Н-субстанції.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 608 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
