Статистика
Онлайн всього: 25 Гостей: 25 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Піднебінні мигдалики
|
| 19.09.2014, 22:56 |
| У людини піднебінні мигдалики розміщені між піднебінними дужками біля
входу в порожнину глотки і разом із глотковими (аденоїдами) та язиковими мигдаликами
утворюють кільце Пирогова — Вальдейєра. Зовні вони вкриті капсулою, а оральна поверхня їх —
слизовою оболонкою. Кровоносні судини проникають у товщу мигдаликів сполучнотканинними
перетинками, які починаються від капсули і є «остовом» мигдаликів. Слизова оболонка формує в
паренхімі мигдаликів крипти (від 1 до 20) — складні деревоподібні розгалуження площею близько
300 см2 (з третинними й четвертинними криптами) (мал. 13).
Мал. 13. Будова піднебінних мигдаликів: 1 – крипти; 2 – лімфоїдні
фолікули.
Лімфоїдна тканина в піднебінних мигдаликах розміщена між
слизовою оболонкою і сполучнотканинним шаром і містить
первинні та вторинні фолікули.
Фолікули розміщені здебільшого вздовж крипт по ходу сполучної
ретикулярної тканини. Вони побудовані за таким самим
принципом, що й в інших лімфоїдних органах, і містять переважно
В-лімфоцити. Між фолікулами розміщені Т-клітинні зони, через
які проходять венули з високим ендотелієм. У мигдаликах В-
лімфоцити кількісно переважають над Т-лімфоцитами, а частка В-
клітин з мембранним IgA-рецептором у них вища, ніж у селезінці.
Анатомічною одиницею мигдаликів є криптолімфон, який складається з: просвіту крипти, ділянки
епітелію над вторинним фолікулом, де лімфоцити асоційовані з епітеліальними клітинами
лімфоретикулярної тканини, розміщеної між криптою і вторинним фолікулом, власне вторинного
фолікула, кровоносних і лімфатичних судин та нервових елементів у цій ділянці. Криптолімфон
містить значно більше кровоносних капілярів, ніж інші ділянки піднебінних мигдаликів, що,
очевидно, пов'язано зі специфікою його фізіологічної ролі (мал. 14). Піднебінні мигдалики не мають
аферентних лімфатичних судин.
Мал. 14. Схема кровопостачання анатомічної одиниці
піднебінних мигдаликів — криптолімфона:
1 – епітелій крипт; 2 – лімфоїдні та епітеліальні
клітини; 3 – інтраепітеліальні судини; 4 – мантія
вторинного фолікула; 5 – субепітеліальна артерія
паренхіми; 6 – артеріоли інтрамедулярної сітки
капілярів; 7 – вена паренхіми; 8 – перинодулярна
посткапілярна вена; 9 – дрібні перетинки; 10 –
перинодулярні сплетення вен; 11 – екстрамедулярна
лімфоїдна тканина; 12 – вена капсули; 13 – вена
мигдалика; 14, 15 – артеріоли капілярної сітки; 16 –
капсула; 17 – артерія мигдалика; 18 – артерія капсули;
19 - Н-подібні артеріовенозні анастомози; 20 –
перинодулярна артерія паренхіми; 21 – артерія
паренхіми; 22 – світлий центр вторинного фолікула;
23 – субепітеліальна посткапілярна вена.
Міграція лімфоцитів піднебінних мигдаликів під епітелій крипт у дистальних ділянках
спостерігається вже в 4 —5-місячного плоду людини. Це явище, яке називають ретикуляцією
епітелію, більш виражене в глибині крипт та на ділянках, розміщених над поверхнею вторинних
фолікулів. Причину й біологічну доцільність цього процесу не з'ясовано. Очевидно, це явище не
пов'язане з інфекцією. У підепітеліальних ділянках є значна кількість посткапілярних венул, з яких
лімфоцити мігрують у тканини, де після контактування з мікробними антигенами вони активуються.
Ділянки ретикуляції епітелію піднебінних мигдаликів — спеціальні структури, що мають у своєму
складі внутрішньоепітеліальні ходи, вистелені зсередини епітеліальними клітинами та макрофагами
з поглинутими мікробними клітинами (на різних етапах перетравлювання). Ходи вкриті з боку
крипт подушечкоподібними клітинами, сполученими з епітелієм. Ці клітини можуть зміщуватися,
відкриваючи вхід, крізь який мікроби та різні часточки можуть потрапляти з крипт у ходи.
Протилежні кінці ходів відкриваються в підепітеліальну паренхіму.
Після досягнення статевої зрілості відбувається поступова інволюція мигдаликів. У осіб віком
понад 60 років у мигдаликах зменшується глибина і кількість крипт та вторинних фолікулів, а також
кількість і міграція лімфоцитів у просвіт крипт. Проте існує думка, що піднебінні мигдалики
зберігають свою функціональну активність упродовж усього життя. Вважають, що вони захищають
верхні дихальні шляхи від інфекції, беруть участь у формуванні мікробного ценозу порожнини рота
й носової частини глотки.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 863 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
