ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Матеріали для курсової

Головна » Матеріал » Мистецтво та мистецтвознавство » Кінословник

ФІЛЬМ ЖАХІВ
22.04.2014, 11:41
ФІЛЬМ ЖАХІВ [англ. Horror Film] — елементи фантасмагорії та кошмару з'явилися вже на по­чатку XX століття у фільмах Ж. Мел'єса. Розквіт жанру відбув­ся в Німеччині, де було вигада­но багато популярних у майбут­ньому тем. «Празький студент» (Der Student von Prag, 1913) був однією з перших стрічок на тему двійників, «Голем» (Der Golem, 1915) розповідав про оживлен­ня глиняного велетня. Суб'єк­тивне перекручування у працях німецького кіноекспресіонізму природно викликало звернення до гіньйолю: у «Кабінеті докто­ра Калігарі» (Das Kabinett des Dr. Caligari, 1920) з'явився бо­жевільний убивця, а в стрічці «Носферату, симфонія жаху» (Nosferatu, eine Symphonie des Grauens, 1921, Ф. В. Мурнау) вперше був використаний сю­жет «Дракули» Б. Стокера. У Голлівуді в німий період жанр пов'язаний перш за все з іменами актора Л. Чені, майстра гриму і перевтілен­ня, і режисера Т. Браунінга. З приходом звуку в кіно сту­дія «Юніверсал» випустила фільми «Дракула» (Dracula, 1931) Т. Браунінга і «Фран­кенштейн» (Frankenstein, 1931) Дж. Вейла. У першому голо­вну зіграв В. Лугоши, у друго­му — Б. Карлофф. За обома ак­торами назавжди закріпилося амплуа страховиськ і вбивць, а стрічки викликали серію про­довжень, як і «Мумія» (The Mu­mmy, 1932) К. Фройнда і «Лю-дина-невидимка» (The Invisivle Man, 1933) Вейла. Сіквели час­то не поступалися оригіналам або й перевершували їх («Наре­чена Франкенштейна», The Bri­de of Frankenstein, 1935, Вейла). В 1932 році Ф. Марч зіграв док­тора Джекілла і містера Хайда в однойменному фільмі Р. Ма-муляна (Dr. Jekyll and Mr.Hyde), що залишається кращою екра­нізацією повісті РЛ. Стівенсо-на. Того ж року фільм В. Галь-періна «Білий зомбі» (White Zombie) передбачив поетичний підхід до жанру продюсера В. Лютона, який зняв у 40-ві 200 201 роки дев'ять картин на сту­дії «RKO». Лютон покладався не на шокові ефекти, а на про­низливу атмосферу страху. Увага до деталей, дивовижні операторські та режисерські роботи роблять ці стрічки вер­шиною жанру: «Котяче плем'я» (Cat People, 1942), «Я йшла по­ряд із зомбі» (І Walked With a Zombie, 1943) та ін. Кращим режисером групи Лютона був Ж. Турнер, який пізніше вико­ристав ту ж стилістику у фільмі «Ніч демона» (Night of the Dem­on, Англія, 1958). Картина про привидів «Непрохані» (The Un­invited, 1944) — один із останніх класичних фільмів жаху «золо­того віку» Голлівуду. У 50-ті роки жанр поступив­ся місцем науковій фантасти­ці, яка використовувала його елементи, зокрема в таких вда­лих картинах, як «Щось» (The Thing, 1951) і «Вторгнення ви­крадачів тіл» (Invasion of the Body Snatchers, 1955). Зіркою малобюджетних фільмів жа­хів став В. Прайс, часто в ро­лях божевільних вчених. На­прикінці десятиліття в Англії студія «Хаммер» налагодила поточний випуск картин цього жанру, серед яких з'явилося де­кілька гідних картин: «Няня» (The Nanny, 1965), «Рептилія» (Reptile, 1966) та ін. У Фран­ції Ж. Франжю зняв ліричний фільм жаху «Очі без обличчя» (Les yeux sans visage, 1959). Дві картини 1960 року поклали по­чаток сучасному жанру філь­мів про маніяків (slasher mo­vie): «Той, що підглядає» (Pe­eping Tom, Велика Британія, М. Павела) і «Психоз» (Psycho, США, А. Хічкока). Хічкок зняв також один з перших фільмів про протистояння людей воро­жим і загадковим силам приро­ди — «Птахи» (The Birds, 1963). Фільм Дж. Клейтона «Неви­нні» (The Innocents, Велика Британія, 1961) був стильною переробкою повісті Г. Джеймса «Поворот гвинта». На початку 60-х років у США Р. Кормен зняв серію стрічок за розпо­відями Е. По, які відрізнялися яскравістю образів, вивіре­ною стилістикою, але недба­лим ставленням до оригіналів. У цей же час з'явилися кращі зразки жанру в Японії, засно­вані на легендах про привидів: «Кайдани» М. Кобаясі, «Бісова баба» К. Сіндо (обидва 1964 ро­ку), «Чорні кішки в бамбукових заростях» Сіндо (1968). У 70-ті роки жанр зазнав фі-лософськогоу і метафізичного переосмислення: «Валерія та її тиждень див» (Valerie a tyden divu, Чехословаччина, 1970) Я. Іреша; «А тепер не дивись» (Don't Look Now, Велика Бри­танія, 1973) Н. Роєга. В Італії Д. Ардженто, йдучи по слідах свого попередника М. Бава, об'єднав у своїх кращих філь­мах крайню жорстокість з каз­ковою нереальністю дії: «Зі­тхання» (Suspiria, 1977) і «Фе­номени» (Phenomena, 1985). Канадець Д. Кроненберг додав до жанру притчові елементи і моральний вимір: «Дрож» (Sh­ivers, 1975), «Відеодром» (Vi-deodrome, 1982) тощо. У США Дж. Карпентер зняв декілька стрічок, що виділялися з-поміж комерційного потоку, зокрема «Переддень Дня всіх святих» (Halloween, 1978). Популярні в 80-ті роки серіали — «Кошмар на вулиці В'язів» (Nightmare on Elm Street), «П'ятниця, ІЗ-те» (Friday the 13th) та ін. — не дода­ли до жанру нічого нового, крім кривавих спецефектів. Серед кращих зразків жанру 90-х років — фільми «Дзеркальна шкіра» (Reflecting Skin, 1990) Ф. Рідлі та «Сім» (Seven, 1995) Д. Фінчера. Приклади філь­мів «Ніч живих мерців» (1968), «Той, що виганяє диявола» (1973), «Керрі» (1976), «Озна­ка» (1976), «Хеллоуїн» (1978), «П'ятниця, 13-те» (1980), «Кош- мар на вулиці В'язів» (1984), «Повсталі з пекла» (1987).
Категорія: Кінословник | Додав: koljan
Переглядів: 316 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП