Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ПОЛАР
|
| 22.04.2014, 10:58 |
| ПОЛАР [фр. Polar - детектив] — французька кінокрити-ка цим терміном поєднала три-лери, «поліцейські» та «чорні» фільми. Детективні й поліцейські фільми, незважаючи на історичне перевтілення, зберегли специфічну рису: фабула в них обов'язково пов'язана зі злочином. У 60-ті роки у французькому кіно закріпилися нова сюжетна структура, що дістала назву «полар». У цих фільмах традиційна схема кримінального сюжету перегортається: не правосуддя переслідує людину, що порушила закон, а окремий герой веде слідство протії самого інституту влади, який і виступає носієм зла. У пола-рах розкривались характери, а не злочини.
Найбільш значні полари були зняті наприкінці 60-х — на початку 70-х років режисерами Ж. Беккером, X. Джова-ні, Ж.-П. Мельвілем, Ж. Дерей та ін. У цих фільмах знімалися Ж. Габен, Л. Вентура, які досяглії дивовижного успіху. Природно, що цю золотоносну жилу почали розробляти й інші, іноді малоталановиті режисери («Війна поліцій», «Кримінальна поліція», «Подорож»). Головний редактор спеціального журналу «Полар» писав, що поки фільми розвиватимуться разом із життям, слідуючії за течією повсякденності, і віддзеркалюватимуть сувору, сповнену насильства дійсність, доти існуватиме полар. Критика констатувала повернення французького пола-ру до поетики американського «чорного» фільму, пов'язуючи це, зокрема, і з ностальгійною модою на «ретро». Жанр відкрив доступ на екрани новим персонажам, але головним залишалося те, що «у поларі звучав блюз утрачених поколінь і невдалих доль».
Наприкінці 70-х років поступово приглушується критичний пафос жанру. В цей час виходить декілька цікавих картин: «Сицилійський клан»,
«Прощавай, поліцейський», «Слідчий на прізвисько Шериф», «Відчиніть, поліція». Але у більшості поларів на французькому тлі варіювалася типова сюжетна схема, запозичена з американського кіно: боротьба між поліцейським і гангстерами, суперництво злочинних банд і все це з обов'язковими переслідуваннями, перестрілками, бійками...
Популярний французький актор А. Делон, який зіграв у добротних картинах «Самурай» (1967), «Двоє у місті» (1970), «Поліцейський» (1972), «Трьох треба усунути», бере участь у прохідних фільмах «За шкуру поліцейського» (1985) і «Вихід» (1987). Ж. П. Бель-мондо після чудового фільму «Стукач» (1960) створив цілу галерею однотипних, але симпатичних образів: «Хто є хто» (1980), «Професіонал» (1983), «Людина поза законом» (1984), «Пограбування» (1986).
А. Делон і Ж. П. Бельмондо у своїх фільмах 80-х років виступають як непідкупні хлопці у джинсах, які хоча й залишають після себе криваві сліди, але й самі хоробро ризикують життям, охороняючії порядок. Французькі кінопідприємці, прагнучи перетворити сучас-
ний «поліцейський фільм» на засіб конкуренції з американською продукцією, використовували її прийоми, і не лише в технічній, але й в естетичній сферах. У результаті отримали позбавлену національної самобутності видовищну модель «десь у Європі» — з невпізнанними героями і з поверховими прикметами часу. Подібна еволюція «поліцейського фільму» демонструє загальні закономірності в русі кінопроцесу у Франції та в інших європейських країнах. |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 317 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
