Статистика
Онлайн всього: 5 Гостей: 5 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ПЕПЛУМ
|
| 22.04.2014, 10:46 |
| ПЕПЛУМ [лат. Peplum, від грец. Peplos — у Стародавній Греції та Стародавньому Римі жіночий верхній одяг без рукавів, що одягався на туніку] — до цього жанру світова критика зазвичай зараховувала в основно-
178
179
му італійські фільми, присвячені історії Стародавнього Риму (іноді винятком були стрічки, що використовували давньогрецьку міфологію, а також сюжети із Старого Заповіту.
Засновниками «пеплуму»
у кіно є режисери Дж. Пастро-
не («Кабірія», 1914; «Мауїста»,
1919), М. Казеріні («Останні
дні Помпеї» і «Нерон і Агріппі-
на», 1913), Е. Гуаццоні («Брут»
і «Агріппіна», 1910; «Єрусалим
звільнений», 1911; «Камо гря-
деши?», 1912; «Марк Антоній
і Клеопатра», 1913; «Гай Юлій
Цезар», 1914; «Фабіола», 1917;
«Мессаліна», 1923), К. Галлоне
(«Останні дні Помпеї», 1926;
«Сципіон Африканський»,
1937). Останній продовжив працювати і після війни, в тому числі й у жанрі «пеплуму» («Мессаліна», 1951; «Карфаген у полум'ї», 1960), також, як і А. Блазетті («Нерон», 1930; «Залізна корона», 1941; «Фабіола», 1948), парадоксально сприяв одночасно і появі максимально наближеної до реальності течії — неореалізму в італійському кіно.
Але Голлівуд за свою історію також використав чимало коштів і старань для створення на екрані величних кіновистав біблійної та давньоримської те-
матики. Відома«Нетерпимість» (1916) Д. В. Гріффіта зроблена під явним враженням від «Ка-бірії» Пастроне. Класиком цього жанру став С.Б. де Мілль, який створив у 20-ті роки «Десять заповідей» і < Царя царів», у 30-ті — «Хресне знамення» і «Хресні походи», а вже через два десятиліття знову повторив «Десять заповідей» і заснував моду на «пеплуми по-амери-канськи». Серед його послідовників — В. Вайлер («Бен Гур», 1959), С Кубрік («Спартак»), Дж. Л. Манкевич («Клеопатра», 1963; ще десятиліттям раніше він екранізував «Юлія Цезаря» Шекспіра).
Свого роду «золотий вік» «пеплуму» в Італії відноситься до 1953—1965 років. Однак, відродження інтересу до «античних кіновистав» усе ж відбулося не без впливу американських режисерів, які знімали в Італії (М. Ле Рой — «Камо грядеши?», 1951; М. Робсон — «Плащаниця», 1953; Р Вайз — «Єлена Троянська», 1954; Ж. Турнер — «Битва під Марафоном», 1959; Ф. Бор-зедж — «Великий рибар», 1959; а на зйомках «Атлантиды» його змінив Е. Улмер; Е. Реппер — «Посип мстить своїм братам», 1960 і«Понтій Пілат», 1962;
Р. Волш — «Есфір і цар», 1960; Р. Флейшер — «Варавва», 1961; Р. Олдрич — «Содом і Гоморра», 1962; А. де Тот — «Золото цезарів», 1963; Дж. Х'юстон — «Біблія», 1965). Вони виховали цілу плеяду учнів і послідовників, серед яких у першу чергу треба назвати С. Леоне, М. Баву і Р. Фреду. Осторонь не залишилися інші європейські режисери, які працювали в Італії — француз М. Аллегре зняв «Кохану Париса» (1954), росіянин В. Туржанський — картини «Ірод Великий» (1960) і «Королева для цезаря» (1962).
Після того як хвиля «пеплу-мів» як в Італії, так і у США поступово спала, вона до певної міри торкнулася кіно колишніх соціалістичних країн, перш за все Румунії, де були створені такі етапні картини про античні часи, як «Дакі» (1967) Серджиу Ніколаєску і «Колона» (1968) Мірчі Дрегана. Послугами румунів скористався й Р. Сьод-мак, американський режисер німецького походження, який зняв «Битву за Рим» (1968).
На початку 80-х років у Італії знову намагалися своєрідно розвинути жанр «пеплумів», знімаючи не лише нескінченні еротичні наслідування Т Брасса («Калігула і Мессалі-
на», «Нерон і Поппея» та ін.), сучасні версії про Геркулеса і гладіаторів, але й цілком серйозні історичні твори — телесеріали (вони були випущені й у кіноваріанті) «Камо грядеши?» (1985) Ф. Россі, який ще на межі 60—70-х років зняв «Пригоди Одіссея» і «Пригоди Енея», «Розслідування» (1986) Д. Даміані, «Від Понтія Піла-та» (1988) Л. Маньї (до цього він не раз у своїх фільмах цікавився минулими часами, створивши чергову версію «Сци-піона Африканського»). Американські ж кінематографісти знову звернулися по допомогу до італійців під час зйомок серіалів «Від Різдва Христового», «Останні дні Помпеї», «Авраам» і «Одіссея» російського режисера А. Кончаловського. Див. «Костюмна драма». |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 343 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
