Статистика
Онлайн всього: 4 Гостей: 4 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ВОЄННИЙ ФІЛЬМ
|
| 16.04.2014, 09:43 |
| ВОЄННИЙ ФІЛЬМ [англ. War Film] — прибічники суворої жанрової класифікації навряд чи погодяться з появою такого новоутвореного терміна «воєнний фільм». Тим часом на Заході ним користуються часто: «War Film» — в англомовних країнах, «Kriegsfilm» — у ФРН і просто «Guerre» — у Франції. Отже, якщо прийняти умовне поняття «воєнний фільм», необхідно в даному жанрово-тематичному новоутворенні виокремити декілька підгруп.
До першої можуть увійти масштабні, грандіозні за розмахом, епічні твори про війну.
Визнаним майстром таких стрічок є англійський режисер Д. Лін, який зняв «Міст через ріку Квай» (1957) про англійських вояків у японському таборі для військовополонених у роки Другої світової війни. Особливо популярною була тема висадки союзників на європейському континенті, тобто відкриття «другого фронту» в Другій світовій війні й ведення різних бойових дій («Найдовший день», 1962, К. Аннакіно, Е. Мартона, Б. Віккі; «Битва за виступ», 1965, К. Аннакіно, «Міст біля Ремагена», 1968, Дж. Гіллерміна, «Битва за Британію», 1969, Г. Гемілтона, «Одним мостом далі», 1977, Р. Ат-тенборо).
Американці не відставали від своїх англійських колег, створюючи великі «вистави» про різні періоди Другої світової війни («Тора! Тора! Тора!», 1969, Р. Флейшера, Т. Масуди, К. Фукасаку, «Паттон», 1970, Ф. Шефнера, «Мідуей», 1976, Дж. Смайта, «Мак-Атрур», 1977, Дж. Сарджента — в останньому фільмі відомий американський генерал бере участь у боях у Кореї. Не залишилися поза епічним зображенням військових подій і кінематографісти інших країн («Чи па-
лає Париж?», 1966, Р. Клема-на, «Підводний човен», 1981, В. Перерсена, «Сталінград», 1992, Й. Вільсмайєра), включно із соціалістичними («Битва на Неретві», 1969, В. Булаїча, «Сутьєска», 1973, С Деліча).
Наприкінці 70-х років XX ст. мода на масштабні стрічки про Другу світову війну почала спадати, точніше, тему було вичерпано. У цей час грандіозну сагу про другу, в'єтнамську битву зняв Ф.Ф. Коппола («Апокаліпсис сьогодні», 1979). Мабуть, через різке подорожчання виробництва фільмів, а також із зростанням інтересу до окремої особистості, невеликому підрозділу, що приймав участь у військових операціях, у 80-ті роки американці не прагнули знімати воєнні епопеї про В'єтнам. Та й в інших країнах у цей період із масштабними картинами про війну було сутужно (крім уже згаданого «Підводного човна», можна назвати лише «Галліполі» австралійського режисера П. Віра — фільм 1981 року про Першу світову війну).
Незмінний успіх протягом десятиліть мають стрічки із другої підгрупи «воєнного фільму». Вони розповідають,
142
143
хоча й без залучення багатотисячних масовок і численного арсеналу техніки, про більш локальні операції, зухвалі рейди невеликих загонів, про диверсії, напади тощо. У 60— 70-ті роки знімалося багато схожих картин про Другу світову війну. Одним із перших у цьому переліку був фільм «Гармати Навароне» (1961, Дж. Лі Томпсона), який невдало через 17 років було продовжено картиною Г. Гемілтона «Загін із десяти людей у Навароні». Після декількох стрічок, серед яких можна виділити «Герої Телермаку» (1965) Е. Манна, «Експрес фон Райяна» (1965) М. Робсона, «Тобрук» (1967) А. Хіллера, з'явився майстерно зроблений бойовик Р. Олдрича «Брудна дюжина» (1967) про підготовку загону для засилання в німецький тил і підриву замку, де розміщувався штаб фашистів. Картина викликала чимало наслідувань: «Охорона замку» (1968) С. Поллака, «Коли орли ризикують» (1969) і «Герої Келлі» (1970) Б. Хаттона, «Диявольська бригада» (1968) Макла-глена, згодом він зробив другу, більш легковажну серію «Залізного хреста» (1978) і фільм «Морські вовки» (1980), «Орел
приземлився» (1976) Дж. Стер-джеса, «Операція «Світанок» (1976) Л. Гілберта.
Але найбільший успіх мали
все ж таки реалістичні (іноді на
туралістичні), гіркі, гострокри-
тичні драми про війну у В'єтна
мі, які розкривали якщо не всю
правду, то її вагому частку. Пев
ний тон задала стрічка «Мисли
вець на оленів» (1978) М. Чімі-
но, яка розповіла про зламані
долі американських хлопців,
відправлених у «пекло на Зем
лі». «Нова хвиля» у відобра
женні цієї теми захлеснула аме
риканське кіно в середині 80-х
років. Безпосередні учасники
війни у В'єтнамі розповідали
про «окопну правду», про події
з точки зору звичайного вояка,
зазвичай новобранця («Взвод»,
1986, О. Стоуна). Майстри ви
довищного кіно, відчуваю
чи потребу у філософському
осмисленні подій, продовжили
лінію Чіміно і Копполи; режи
сер Кубрик зняв чергову притчу
про дегуманізацію — «Суціль
нометалева оболонка» (1987),
Б. де Пальма здивував багатьох
прихильників безжальною
картиною «Військові втрати» (1989), основаній на реальному факті зґвалтування в'єтнамської дівчини взводом американських вояків. У жорсткій,
схожій, але більш холодній манері створений фільм «Висота «Гамбургер» (1987) Дж. Ервіна. |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 446 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
