Статистика
Онлайн всього: 2 Гостей: 2 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
МАКГАФІН
|
| 15.04.2014, 22:27 |
| МАКГАФІН [англ. Macguff-in — пристрій для ловлі левів у гірській Шотландії] — термін Альфреда Хічкока, що означав певний загадковий предмет, який залишився за кадром і сутність якого ніяк не пояснюється глядачам. МакГафін — абсурд у центрі логіки і, за твердженням Хічкока, МакГафін — «це ніщо». Будь-яка людина, яка має мінімальну належність до всесвіту Хічкока, знає, що МакГафін — це пристрій для ловлі левів у гірській Шотландії. І що леви у гірській Шотландії не водяться. І якщо вам сказали, що на полиці лежить МакГафін, то це не МакГафін. Але він все одно спрацьовує.
Хічкок першим звернув увагу на те, що деякі ключові деталі сюжету мають особливо міцний вплив, який не можна логічно пояснити. Ці деталі, що допомагають персонажам набути особливої сили, деталі, що спроможні врятувати від невідворотної небезпеки або погрожують якимись страшними бідами. Боротьба за таку деталь виглядає особливо напружено. Глядачі хвилюються так сильно, вони так хочуть перемоги героя, за якого пере-
живають, що їм немає справи до того, наскільки логічна ця деталь: лише б герой урятувався, переміг, покарав ворогів, до-сяг щастя.
Термін Альфреда Хічкока,
яким він визначав сюжетний
елемент чи ситуацію, що при
вертають увагу глядача або ке
рують логікою розвитку філь
му. За Хічкоком, МакГафіна
можна навіть ігнорувати піс
ля виконання ним своєї ролі.
Характерними прикладами є
початок «На Північ крізь Пів
нічний Захід», а також увесь
субсюжет із Джанет Лі у «Пси
хозі». Власне кажучи, згідно
з цією логікою, вся стрічка
«Шосте відчуття» визначаєть
ся винесеним у фінал МакГі-
фіном, про що глядач спочатку
не здогадується. Але ці останні
десять хвилин повністю зміню
ють значення «всього вищезаз
наченого» — бо вони практич
но «керують логікою розвит
ку». Фінал так приголомшує,
що мільйони збентежених
американських глядачів йдуть на картину вдруге, щоб подивитися її, так би мовити, «під новим кутом». Судячи з усього, саме ця обставина зробила з фільму суперхіт.
У фільмах Хічкока МакГафін, зазвичай, являє собою певну
конкретну річ, зміст якої невідомий. Але відомо про її існування (про наявність таємної інформації, закодованої у вигляді мелодії, або знятої на мікрофільми, або завченої напам'ять), і сама ця новина стає рушійною силою сюжету, причиною багатьох пригод, переслідувань, убивств, весіль і розлучень. Сам режисер чим далі, тим більше сміється як з тих, хто прагнув угадати зміст МакГріфіна, так і з тих, хто почав вихваляти МакГріфіна як елемент блискучого драматур-гійного принципу. Здається, йому було не до вподоби ставитися занадто серйозно до будь-чого. Але сьогодні, коли Хічкок став синонімом самого аналізу кіно, велич хічкоківського МакГафіна бачиться в іншому світлі. Вигадавши цікавий спосіб зачепити цікавість глядачів, Хічкок зачепив разом з тим і щось набагато більше: одну з основних потреб людського інтелекту, ви-плекану західною культурою, — потребу в породженні сенсу (створенні інтерпретації).
Найбільш популярні приклади МакГафіна: вміст чемоданчика, який належав Марселусу Волесу у «Кримінальному чтиві» (1994) і синя оксамитова коробочка у «Мал-холанд Драйві» (2000). |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 564 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
