Статистика
Онлайн всього: 4 Гостей: 4 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ЗОЛОТИЙ ПЕРЕТИН
|
| 15.04.2014, 21:34 |
| ЗОЛОТИЙ ПЕРЕТИН [італ. Sectio Autea] — співвідношення частин предмета або твору, яке вважається досконалим. Виникає тоді, коли менша частина співвідноситься з більшою, як більша до всього об'єкта. У цифрах це співвідношення виглядає так: 2:3 як 3:5. Термін «золотий перетин» належить Леонардо да Вінчі — до екранних мистецтв це поняття вперше застосував С. Ейзенштейн («Золотий перетин екрана»).
«Золотий вік» Голлівуду — період в історії американського кіно з 1929 до 1941 року. Як тільки Голлівуд розпочав випуск звукових картин, він швидко відновив свою репутацію постановника висококласної кінопродукції, що зробила його столицею світової кінематографії в еру німого кіно. 1930—1945 роки стали «золотим віком Голлівуду». Його кіностудії за цей час випустили у світ 7500 повнометражних стрічок.
Найбільшою з кіностудій була МГМ, яка стверджувала, що в неї більше зірок, ніж на небі. Вона спеціалізувалася на яскравих і життєрадісних родинних картинах. Продукція компанії «Парамаунт» відчувала значний вплив європей-
ського кінематографа. Багато її картин торкалися таких тем, як багатство, влада й людські пристрасті. Фірма «Юнайтед артисте» не випускала власних фільмів, а займалась прокатом стрічок незалежних продюсерів, таких як Семюел Голдвіи і Девід О. Селзнік.
Компанія «Ворнер бразерс» ніколи не була багатою, але все ж спромоглася випустити декілька популярних гангстерських фільмів, стрічок соціального звучання і мюзиклів. «XX століття — Фокс» також знімав мюзикли, вестерни й історичні картини, розраховуючи на дуже скромний бюджет. Компанія «Юніверсал» немала собі рівних в епоху німого кіно, але з появою звуку вимушена була перейти на постановку дешевих ігрових стрічок, зазвичай фільмів жахів. «Коламбія» ж перебувала в такому злиденному стані, що виживала лише за рахунок запозичення зірок і режисерів для своїх найбільш визначних картин в інших кіностудій.
Наприкінці 1930 років життя звичайних американців було нелегким. В епоху Великої депресії навіть найбільшим кіностудіям ледве вдавалося привернути глядачів у кінозали.
Одним із способів привернення публіки стала практика подвійних сеансів. Тепер фільм «А» або основна повнометражна стрічка, супроводжувався менш дорогим фільмом «В» у межах одного сеансу. Багато картин класу «В» випускалися
і
невеликими кінофірмами, що їх назвали «жебрацькою братією». Найбільш вдалими з них були фірми «Ріпаблік» і «Монограм», які створювали в середньому понад 40 фільмів на рік. Зазвичай це були вестерни, пригодницькі фільми й трилери. |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 362 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
