Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ДЗІДАЙГЕКІ
|
| 15.04.2014, 21:30 |
| ДЗІДАЙГЕКІ [японська історична п'єса] — збірна назва японських фільмів, в основу яких покладено історію і фольклор. Дія «дзідайгекі» головним чином звернена до епохи саму-райства. Термін об'єднує багато жанрів, цілий світ фільмів — ко-медійнихітрагічних,розкішних постановочних вистав і скромних побутових драм. Різні види жанру утримували першість на екрані залежно від соціальних і політичних запитів часу.
Самурай — постійний персонаж «дзідайгекі» — є героєм цього самобутнього й традиційного жанру японського кіно. «Дзідайгекі» сягає в історію, фольклор і літературу країни, він будується на матеріалі японського середньовіччя й живиться виробленими самурайством моральними й етичними нормами. Виявляючи дивовижну живучість, «дзідайгекі» з часу появи японського кіно міцно входить до його репертуару.
Протягом семи століть, до середини XIX ст., головною політичною силою Японії було самурайство. Його шлях до влади йшов через криваві міжусобні війни та нескінчені військові зіткнення. Жорстокість і насильство допомогли самураям не лише встановити свій військовий режим, але й зберегти його.
Живучість середньовічного мислення, тяжіння до традиції пояснюють народження жанру, який відбиває філософію самурайства й відтворює його життєвий уклад. «Дзідайгекі» пройшов довгий і складний шлях, постійно відображаючи у своїй еволюції соціальні і політичні зрушення в японському суспільстві, зміни в його духовному кліматі.
62
63
«Дзідайгекі» поєднував дві протилежні тенденції — героїзації й дегероїзації самурайского стану, які, втім, існували в японському кінематографі завжди. На частку комерційної продукції випала здебільшого роль оспівування самурайства, в той час як фільми, які викривали його життєвий уклад, робилися найвідомішими майстрами кіно.
У 30-ті роки — золота ера жанру «дзідайгекі». Саме в цей час частіше, ніж звичайно, екранізувалась відома легенда про відданість — «47 вірних» — квінтесенція саму-
райскої моралі. Новий сплеск «дзідайгекі» припадає на кінець 60-х років. Майже одночасно на екрани вийшли такі суперколоси, як «Червоне колосся» Кіхаті Окамото, «Свято Гіон» Тацуя Яматуї, «Група Сінсенгумі» Тадасі Савадзіма, «Останні дні Сьогунату» Дай-скє Іто.
Вид «дзідайгекі», який не сходить з екрана від самого народження кінематографа, — це «кенгекі». Див. «Кенгекі». |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 364 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
