Кримінальне законодавство містить такий склад злочинів, які мають подвійну (чи змішану) вину — умисел відносно одних злочинних наслідків і необережність — відносно інших. У прак-тиці існують випадки, коли характер і форми психічного став-лення особи до самого суспільно небезпечного діяння (дії чи без-діяльності) не збігаються з формою й характером психічного ставлення особи до шкідливих наслідків її діяння. В таких випад-ках є наявність змішаної (складної, подвійної) форми вини. Змішана (складна, подвійна) форма вини являє собою різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різ-них об’єктивних ознак одного й того ж злочину. Злочини зі змішаною формою вини поділяються на дві групи: Першу складають злочини, пов’язані з порушенням спеціаль-них правил. Порушення цих правил без настання шкідливих нас-лідків являють собою адміністративні чи дисциплінарні проступ-ки. І тільки настання від цього шкідливих наслідків перетворює дане порушення в злочинне діяння (наприклад, порушення пра-вил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту осо-бами, які керують транспортними засобами — ст. 286 КК). У цих злочинах складна (подвійна) форма вини може виявитися в умис-лі щодо самого факту порушення таких правил і в необережності щодо шкідливих наслідків. Другу групу утворюють умисні злочини, об’єктивна сторона яких характеризується двома різними наслідками, один з яких є обов’язковою ознакою складу злочину, інший — кваліфікуючою ознакою. При цьому психічне ставлення особи до першого нас-лідку характеризується умислом (прямим чи непрямим), а до другого — необережністю (наприклад, умисне знищення або по-шкодження майна, яке спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ст. 194 КК)).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Змішана (подвійна) форма вини» з дисципліни «Кримінальне право України»
