Молекули комплексу “ліганд-зв’язуючий реагент” мають більш високу молекулярну масу, ніж молекули незв’язаного ліганда. Це дозволяє використати для їх розділення спосіб, що базується на принципі молекулярного сита із застосу- ванням сефадексу чи біогелю. При цьому існують два прийоми: 1) гелем заповнюють скляні колонки, що вельми незручно для ру- тинних аналізів; 2) гель додають прямо в інкубаційну суміш, де незв’язаний ліганд вільно розподіляється між внутрішнім про- стором гранул і зовнішнім середовищем, а комплекс “зв’язуючий реагент-ліганд” не може проникнути в гранули і концентрується в навколишньому середовищі. Переваги методу: легке розділення фракцій; немає необхідності в центрифугуванні. Недоліки мето- ду: залежність від вмісту білка; час інкубації - критичний чинник, він не повинен перевищувати час, вказаний в інструкції, оскільки іонообмінники можуть захоплювати і комплекс “антиген-антиті- ло”; розділення відбувається тільки в тому випадку, якщо молеку- лярна маса вільного антигена менша ніж 100000 дальтон; в деяких випадках сефадекс руйнує комплекс “антиген-антитіло”; колонка непридатна для повторної роботи; для рутинного аналізу необхід- но мати велике число колонок і велику кількість наповнювача.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гель-фільтрація» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
