З розвитком інтеграції європейські інституції все більше займаються соціальними питаннями: поліпшенням умов праці і життя, охороною здоров'я, безпекою громадян, поліпшенням житлових умов молоді та безробітних. Однак через опір місцевих властей європейські інституції мають мало прав у цій сфері і залишаються тільки дорадчим органом. ЄС провадить діяльність, спрямовану на підтримку різних соціальних груп. Одним з напрямів такої діяльності є соціальна політика, сконцентрована на питаннях працівників. Предметом її зацікавлення є питання зайнятості, право праці, умови та безпека праці, соціальне забезпечення, навчання та підвищення кваліфікації працівників. Ще 1961 р. був створений Європейський соціальний фонд, через який почали фінансуватися різні заходи, передусім, зі скорочення безробіття. Серед таких заходів можна назвати: переселення людей у місця, де не вистачає робочої сили, перекваліфікація робітників, залучення неповно-справних та безробітної молоді до професійного життя. До 90-х років фонд займався переважно людьми, котрі втратили роботу в галузях еко- 92 номіки, що занепадають (видобувна, сталеварна, текстильна промисловість) .Зараз його увага сконцентрована на підготовці безробітної молоді та допомозі тим, хто довгий час не може знайти роботу. Враховуючи високий рівень безробіття в ЄС (приблизно 11%, з яких 45% - це особи, які залишалися без роботи понад рік), можливості фонду невеликі. В 1990 р. допомогу надано близько 2,8 млн. осіб. У 1989 р. в Страсбурзі прийнято Соціальну Хартію. Вона не має обов'язкового характеру, а є лише прикладом моделі прав робітників і слугує основою для формування подальшої соціальної політики. її поява засвідчила те, що «соціальний вимір» внутрішнього ринку не менш важливий, аніж економічний. Перелік прав робітників у Соціальній Хартії: • право на працю в будь-якій країні ЄС на тих самих умовах, що й у громадян держави-реципієнта; • право на справедливу винагороду і користування соціальними послугами в державі-реципієнті; • право на поліпшення умов праці та життя; • право на соціальну опіку; • право на створення товариств та проведення колективних переговорів з працедавцями; • право на професійне навчання; • право рівності між чоловіками та жінками; • право на отримання інформації, консультацій та участь в управлінні підприємствами, передусім міжнародними; • право на охорону здоров'я та безпеку за місцем праці; • право дітей та молоді на працю у віці після 15 років, заборона нічної праці у віці 15-18 років; • право пенсіонерів на пристойне життя, соціальну та медичну допомогу; • право неповносправних осіб на спеціальну опіку в умовах професійного та соціального залучення. Запроваджуючи вільне пересування товарів, ЄС водночас запроваджує заходи, спрямовані на охорону прав споживача. Європейське право окреслює норми, яким повинні відповідати товари, що реалізуються на внутрішньому ринку. Виробник зобов'язаний вміщувати на етикетках повну інформацію про товар. Кожна держава ЄС, вилучаючи з ринку якийсь небезпечний для споживача товар, повинна відразу 93 повідомити про це Єврокомісію, яка, своєю чергою, зобов'язує решту держав зробити те саме стосовно даного товару. На рівні Спільнот інтереси споживачів представляє Європейська унія споживачів. ЄС також займається проблемами здоров'я населення, в його розпорядженні є науково-дослідні установи, які вивчають вплив промислових і продуктових товарів на здоров'я людей. Крім того, ЄС розробляє і фінансує програми запобігання найважчим хворобам (наприклад, «Європа проти раку»). Поліпшення рівня здоров'я та життя людей належить також до цілей політики охорони навколишнього середовища, яку ЄС реалізує з початку 70-х років. Особливе місце в справах ЄС відведене питанням молоді. Йдеться насамперед про підготовку молодих людей до життя та праці за умов спільного ринку. Цьому служать різні допоміжні програми навчання, підвищення кваліфікації, вивчення іноземних мов. До найпопуляр-ніших належить програма «Еразмус», за якою студенти можуть безкоштовно навчатися протягом року у вищих навчальних закладах за кордоном, але в межах ЄС. Однією з основних проблем держав є забезпечення безпеки громадянам в умовах відкритих кордонів, запобігання злочинності. На основі Маастрихтського договору держави зобов'язалися співпрацювати у цій галузі. Багато в цій сфері зроблено державами Шенгенської групи. Створена Шенгенська інформаційна система (SIS), завданням якої є накопичення та обмін даними між поліцейськими управліннями держав та можливість проводити операції із затримання злочинців на територіях сусідніх держав-учасниць Шенгенської групи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вирішення соціальних проблем» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
