Морфологічні одиниці ландшафту (фація, урочище,місцевість)
Основними об’єктами польових досліджень є ПТК низького рангу – фації, підурочища, урочища й міс-цевості. Ландшафтна фація – це найпростіший ПТК, який займає елемент мезоформи рельєфу (одну грань) або його частину, всю мікроформу або її частину, з однаковою літологією поверхневих (ґрунтових) порід, однаковим ха-рактером ґрунтового зволоження, одним мікрокліматом, однією ґрунтовою відміною і одним біоценозом (в умовах непорушеної природної рослинності). Отже, з діагностичних ознак випливає, що фація характеризується найбільшою однорідністю природних умов. Вона може займати частину або весь елемент мезо-форми, частину або всю мікроформу (днище западини, схил яру, вершину піщаного валу на терасі й ін.). Однако-ва літогенна основа забезпечує однорідність умов існу-вання організмів (тепловий режим, баланс вологи й міне-ральних речовин). Приклади фацій: полога ділянка вододілу з вилуже-ними середньосуглинистими чорноземами, розорана; поло-гий схил балки з темно-сірими лісовими важкосуглинис-тими ґрунтами, розораний; днище балки з лучно-болотними ґрунтами і злаково-осоковою асоціацією; мікро-пониження (старичного типу) на заплаві, з дерновими глеє-вими важкосуглинистими ґрунтами, під щучником (займає всю мікроформу рельєфу); схил яру західної експозиції, що росте в покривних суглинках, незадернований (займає час-тину мезоформи). За своїм походженням фації поділяються на приро-дні (корінні) та антропогенні (похідні). В умовах порушеного природного рослинного по-криву, де корінний фітоценоз не зберігся або зберігся лише частково, бувають випадки, коли в межах однієї фації зу-стрічається кілька фітоценозів. Наприклад, поряд із бучи-ною розміщений березняк або суходільні луки. У таких випадках вирішальне значення має літогенна основа, тобто рельєф, літологічний склад поверхневих порід і ґрунтовий покрив. Там, де втрутилася людина, на ділянці однієї фа-ції може бути кілька фітоценозів. Єдність рослинного угрупоування (фітоценозу) у межах фацій властива тільки територіям із непорушеним рослинним покривом. Основною морфологічною одиницею ландшафту є урочище, яке виділяють при будь-якому ландшафтному дослідженні. Урочище – це ПТК, який складається з генетично вза-ємопзв’язаних фацій або груп фацій (підурочищ), утворе-них у межах частини або цілої мезоформи рельєфу, з одна-ковою спрямованістю руху вод і твердого матеріалу, одно-рідністю літологічних відмін ґрунтоутворюючих порід (глини, суглинки, піски і ін.), однотиповим поєднанням тепла і зволоження, ґрунтових відмін і рослинності. (В лісових урочищах зберігається один тип лісоро-слинних умов місцезростання). Урочище, як правило, утворюється у межах мезоформи рельєфу. (Приклади мезоформ: балка, яр, вододільна рівнина, річкова долина з її елементами — за-плава, надзаплавна тераса, схили берегів та ін.). Крім того, урочища відрізняються не лише складнішою будовою, а й більшою вертикальною протяжністю (охоплює ґрунтоутворюючі породи, четвертинні відклади). Приклади урочищ: нижньотерасова рівнина, утворена суглинками, з типовими чорноземами під ріл-лею; слабоеродований схил долини, складений глинами, з темно-сірими лісовими ґрунтами, під свіжою дібровою; по-логосхилова балка, врізана в суглинок, із вилуженими чорноземами, під багаторічними насадженнями. У пологосхиловій балці можна виділити підурочища за експозицією схилів (наприклад, схил північно-східної й південно-західної експозиції та підурочище днища). У такому випадку урочище відповідає самостійній формі ре-льєфу. Характерними урочищами рівнинних ландшафтів можуть бути ПТК, які утворились у межах таких мезо-форм рельєфу, як плоска вододільна рівнина на суглинках: надзаплавна тераса певного рівня й однакової будови; не-значна балка або яр, що врізані в однорідні породи; запа-дини між грядами і т.п. При заляганні пластів різних порід уздовж і упопе-рек схилів або зміні різних корінних рослинних форма-цій урочища займають не весь схил, а тільки його части-ну. Бувають випадки, коли одна балка вміщує три само-стійних урочища, що зумовлено передусім різнома-нітністю літології порід. Подібні балки належать до складних урочищ. За своїм значенням у морфологічній будові ландшафту урочища поділяються на чотири види: 1) домінантні, або фонові (займають великі площі і трапля-ються часто); 2) субдомінантні (трапляються теж часто, але займають менші площі); 3) рідкісні ( трапляються зрідка, на-приклад, на виходах вапняків); 4) унікальні (трапляються тільки 1 раз). Перші два є основними при формуванні міс-цевостей, два останні вважаються доповнюючими, або підлеглими. 3 точки зору господарського використання, першочергове значення мають фонові урочища. На відміну від урочищ унікальних рідкісні урочища розташовані ці-лими групами і разом з фоновими формують ландшафтні місцевості. Урочище є основним об’єктом польового ландшафт-ного картування як на рівнинах, так і в горах. Підурочище – це ПТК, складений із генетично і динамічно пов’язаних фацій у межах одного елемента ме-зорельєфу однієї експозиції (наприклад, крутий (до 25°) схил північної експозиції, покритий заростями рододендрона, на бурих лісових ґрунтах). Місцевість – це складна морфологічна одиниця ландшафту, яка утворюється з урочищ і фацій, з одним ти-пом комплексів мезоформ рельєфу, однорідною геологіч-ною основою, місцевим кліматом, із переважанням одного підтипу (типу) ґрунтів і рослинності. Формування місцевісті пов’язано, головним чином, із варіаціями геологічного фундаменту (літологія і вік порід) і рельєфу. Приклади місцевостей: вододільна рівнина утво-рена суглинками на неогенових глинах, із чорноземами, вилуженими й опідзоленими, розорана; нижньотерасова рівнина, утворена суглинками на сарматських вапняках, із чорноземами карбонатними, під ріллею; вододільно-хвилясті рівнини, утворені важкосуглинистими породами на глинах, із сірими лісовими ґрунтами і ділянками свіжої діброви. У назві місцевості, як правило, відображають тип рельєфу, характер геологічного фундаменту. Ознаки ґрунтово-рослинного покриву включають основ-ні різновиди і угрупування основних урочищ. Кліматичні й гідрологічні умови характеризуються опосередковано, через біогенні компоненти. Для ландшафтів підвищених рівнин із долинним розчленуванням (наприклад, Прут-Дністровське межиріч-чя) як окремі місцевості можна розглядати ділянки вододі-лів (межиріч), терас, заплав, із характерним кожній із них поєднанням урочищ. Для територій із значним вертикаль-ним і горизонтальним розчленуванням окремими місцево-стями є ділянки обширних схилів із великими зсувними цирками, врізаними в глинисті породи, або ділянки еродо-ваних схилів, утворених суглинками з близьким заляган-ням вапняків. В окремих випадках місцевості виділяються в ме-жах одного ландшафту не за відмінностями в якісному утворенні урочищ, а лише в кількісному відношенні, на-приклад, ділянки заболоченої заплави рівнини з більшою або меншою участю болотних урочищ. Крім того, як окремі місцевості можна розглядати фрагменти чужих ландшафтів серед даного ландшафту. Так, серед лісосте-пових, добре дренованих рівнин трапляються ділянки надлишково зволожених широколистяно-лісових ПТК. Місцевість найчастіше є об’єктом середньомасшта-бного картографування й камерального узагальнення. Названі морфологічні одиниці об’єднуються в більш складніший ПТК – ландшафт (вид ландшафту).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Морфологічні одиниці ландшафту (фація, урочище,місцевість)» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
