На зламі XVII-XVIII століть значна частина Правобережжі України все ще знаходилася під контролем Польші. Польський уряд продовжував свою колонізаторську лінію, але був змушений дозволити
125
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
існування козацьких полків у Фастові, Богуславі, Корсуні, Брац-лаві та інших містах, оскільки не міг сам обороняти ці землі від турецько-татарських набігів. Козацькі полки та їх керівники, серед яких виділявся фастівський полковник Семен Палій (Гурко), стали центрами визвольної боротьби на початку XVIII ст. Селянсько-козацьке повстання почалося в 1702 р. Повстанцям вдалося взяти ряд міст, звільнити Київщину, основну частину Поділля й Волині. Зібравши велике військо, поляки реставрували свою владу на Поділлі, жорстоко розправляючись з повстанцями. Вони стратили близько 10 тис. чол., а 70 тис. селян, запідозрених в участі у повстанні, було скалічено. Але на Київщині повстання тривало. У 1704 р. на Правобережжя для допомоги Польщі в боротьбі зі Швецією прийшли лівобережні козацькі полки на чолі з Мазепою. За поданням Мазепи цар дозволив заарештувати Палія, якого відправили в Сибір. Палія повернули з Сибіру лише після переходу Мазепи на бік шведів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Повстання початку XVIII ст.» з дисципліни «Історія України»
