У 1687 р. гетьманом обрали Івана Степановича Мазепу (1687-1709 pp.). Він народився близько 1640 p., навчався в Києво-Могилянській та Варшавській колегіях. Знав сім іноземних мов. З 1669 р. служив у Дорошенка, з 1674 р. — у Самойловича. Його характерною рисою було вміння завойовувати довір'я. У 1682 р. він стає генеральним осавулом. Мазепа брав участь у другому Кримському (1689) та Азовських походах 1695-1696 pp. Петра І. Зміг завоювати авторитет у нового московського царя, отримати звання генерала, графа, найвищий орден Андрія Первозванного. І. Мазепа зробив чимало корисного для розвитку освіти, науки й культури України, витрачаючи значні власні кошти на будівництво й реконструкцію храмів і монастирів (за роки його правління було побудовано 20 церков і монастирів, відрестав-ровано храм Святої Софії), що дало підстави для формування особливого стилю архітектури — «мазепинського бароко». На потреби Києво-Печерської лаври він надав 73 тис. золотих, завдяки його зусиллям Києво-Могилянська колегія отримала статус академії й нерідко в ті часи називалася Могилянсько-Мазепинською. Разом із тим у 1701 р. він видав універсал про дводенну панщину для селян Ніжинського полку, що створювало прецедент для закріпачення селянства Лівобережжя.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Іван Мазепа» з дисципліни «Історія України»
