На початку XIV ст. влада перейшла до рук Юрія І Львовича, онука Данила Галицького. Він також прийняв королівський титул і корону. Скориставшись із внутрішніх заколотів у Золотій Орді, Юрій І на деякий час просунув межі своїх володінь до нижньої течії Дністра й Південного Буга, столицю держави переніс до Володимира-Волинського. Його досягненням було встановлення Галицької митрополії, що допомагало захищати політичну незалежність об'єднаного князівства. У 1308-1223 pp. у Галицько-Волинському князівстві правили сини Юрія — Лев II і Андрій. Вони посилили боротьбу з ординцями й водночас зміцнювали союзні стосунки із західними державами, зокрема з Тевтонським Орденом та Польщею. Але, незважаючи на політичні успіхи (на початку XIV ст.) галицько-волинських князів, їхню державу спіткала криза. Статус провінційного князівства імперії Золота Орда не міг не підірвати політичні й торговельні відносини з Європою, торгівля з якою занепала. Змінилися й напрямки головних торговельних шляхів, що почали обминати Галичину. У державі посилився сепаратизм не тільки численних бояр, а й цілих міст, у яких почали стверджуватися іноземні купці (караїми, вірмени) та іноземні ремісники (німці). Негативними для Галицько-Волинської держави були наслідки придушеного Угорщиною повстання закарпатських феодалів проти її короля Карла-Роберта. Було втрачено Мукачеве і прилеглу округу. Ситуація ускладнювалася посиленням Литовської держави, що відвоювала в Галицько-Волинської держави Дорогочинську та Берестейську землі, шляхи, що вели до прибалтійської торгівлі. У 1323 p., коли одночасно загинули князі Андрій та Лев II, династія Даниловичів припинила своє існування, що стало причиною державної кризи. Після невдалого періоду боярського правління Галицькою землею, що супроводжувалося усобицями феодальної верхівки, у 1325 р. боярство запросило на Галицько-Волинський стіл князя Болеслава-Юрія II. Йому вдалося врегулювати відносини із Золотою Ордою та Литвою, але Юрій II заохочував 48
Модуль 1. Стародавня і середньовічна історія України німецьких, чеських та польських ремісників та купців до переселення в Галичину. Болеслав-Юрій підписав угоду, згідно з якою на випадок його смерті трон мав перейти до польського короля. Дізнавшись про це, бояри здійснили державний переворот. 7 квітня 1340 р. Юрія II було отруєно. Смерть Болеслава Юрія II стала переломним моментом в історії Галицько-Волинської землі: вона відкрила шлях до прямих втручань у справи князівства з боку сусідніх держав — Польщі, Угорщини, Литви. У Галичині посилилися сепаратистські дії місцевого боярства, що перетворилося в головну політичну силу. Галицькі бояри посадили на княжий стіл боярина Дмитра Дядька. У середині XIV ст. польські феодали захопили Галичину і частину Західної Волині. Залишки Волинської землі, хоч і зберегли відносну державну незалежність, були успадковані литовськими князями. Під владою Угорщини опинилася Північна Буковина та землі між Дністром і Прутом, які до цього часу належали Галицько-Волинському князівству.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Занепад Галицько-волинської дрежави» з дисципліни «Історія України»
