Роздержавлення, поява багатьох форм власності вимагають створення економічних, соціальних і правових основ захисту громадян як споживачів продукції (товарів, рo6iт, послуг). В Україні прийнято закон “Про захист прав споживачів”. Згідно з ним усі споживачі на території України при придбанні або використанні продукції для задоволення своїх потреб мають право на державний захист своїх інтересів; гарантований рівень споживання; належну якість продукції, торгового та інших видів обслуговування; безпеку продукції; достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент продукції; відшкодування збитків, завданих продукцією невідповідної якості; усунення шкоди, що виникла від небезпечної для життя і здоров'я людей продукції; звернення до суду та інших уповноважених державних органів для захисту порушених прав; об'єднання в товариства, союзи та інші громадські формування. Безумовно, на першому місці стоїть державний захист прав 364
споживачів. Держава забезпечує громадянам захист їхніх економічних інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору продукції, а також її виробників і продавців, отримання знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень при придбанні та використанні продукції згідно з їхніми потребами. Вона також гарантує придбання або отримання іншими законними способами продукції в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання нормального здоров'я і життєдіяльності. Дуже важливе значення має забезпечення гарантованого рівня споживання. У минулому безумовний пріоритет належав виробництву. Сьогодні гарантований рівень споживання, з одного боку, стимулює виробництво продукції (працівник буде працювати ефективно, якщо відбувається нормальне відновлення його робочої сили), з іншого—відповідна система стимулювання забезпечує гарантований рівень споживання. Разом з тим, гарантований рівень споживання забезпечується введенням при необхідності нормованого розподілу продукції на випадок відсутності гарантій її вільного придбання кожним споживачем. Слід зазначити, що нормований розподіл в окремих випадках є наслідком недостатнього рівня виробництва. Нарешті, гарантований рівень споживання забезпечується впровадженням компенсаційних виплат і пільг громадянам, що мають доход нижчий, ніж прожитковий рівень. В умовах державного монополізму, хронічного дефіциту товарів споживач по суті не має права на належну якість продукції. Ринкова економіка створює відповідні умови для такого права. В чому вони полягають? Згідно з Законом України “Про захист прав споживача” споживач може вимагати від продавця (або виконавця), щоб якість придбаної ним продукції відповідала обов'язковим вимогам державних стандартів, іншій нормативно-технічній документації та договорам. Вимоги повинні передбачати безпеку продукції, охорону здоров'я і життя громадян, охорону навколишнього середовища тощо. Продавець (виконавець) зобов'язаний передати споживачу (покупцю-замовнику) продукцію, що відповідає за якістю вимогам стандарту. ' Одним з важливих заходів захисту споживача є гарантійні зобов'язання. Вони полягають в тому, що виробник забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку. При цьому гарантійні строки на комплектуючі вироби мають бути не меншими, ніж гарантійний строк на основний виріб. 365
При виконанні гарантійних ремонтів гарантійний строк збільшується на час находження продукції в ремонті. Вперше в Україні законодавче зафіксовані права споживача на випадок придбання ними товару невідповідної якості. Споживач при .наявності недоліків або фальсифікації товару протягом гарантійного строку має право вимагати від продавця заміни аналогічним товаром належної якості або відповідного зменшення його ціни, або безплатного усунення недоліків товару, або відшкодування витрат покупця на виправлення їх. Продавець (його представник) зобов'язаний прийняти у споживача товар невідповідної якості. Транспортування товару здійснюється за рахунок продавця. Встановлено строки усунення дефектів товару {протягом 14 днів або за угодою сторін). Якщо вони порушуються, то споживачу виплачується неустойка у розмірі одного відсотка роздрібної ціни товару за кожний день затримки. Замовнику надані відповідні права на випадок порушення виконавцем умов договору про виконання робіт або надання послуг. Це стосується, наприклад, пошиття одягу, взуття, ремонту квартир, товарів побутового призначення тощо. Зокрема, замовник може відмовитися від договору про виконання робіт і надання .послуг, якщо виконавець порушує строки, не виконує відповідних умов договору. Виконавець зобов'язаний безплатно усунути всі недоліки у роботі. У протилежному випадку споживач зменшує винагороду за виконану роботу. Важливою характеристикою продукції є безпечність її для споживача. Споживач має право" на гарантію, що придбана ним продукція виготовлена з дотриманням санітарно-гігієнічних, у тому числі радіологічних, протиепідемічних норм, правил та інших вимог. Небезпечна для життя і здоров'я споживачів продукція має бути негайно знята з виробництва. Виробник зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих у міжнародній практиці позначень. Виробники зобов'язані зазначати на своїй продукції строк служби чи придатності продукції або її частини, умови використання і можливі наслідки, якщо ці вимоги не будуть виконуватися. Законодавством України передбачена майнова відповідальність за шкоду, завдану продукцією неналежної якості. Причому якщо законодавством не передбачено більш високий ступінь відповідальності, компенсація має бути виплачена у повному обсязі. Право вимагати відшкодування визнається за потерпілим споживачем незалежно від того, чи передбачено це договірними відносинами з особою (виробником, продавцем), що завдала шкоди споживачеві. 366
Продукцію неналежної якості обов'язково вилучають з обороту, тобто реалізація її негайно припиняється. Безумовно, для цього необхідне відповідне рішення суду. Порядок вилучення тіродук-ції з обороту встановлює Кабінет Міністрів України або відповідні органи державного управління. Покупець має .право на необхідну і достовірну інформацію про асортимент, ціни, споживчі властивості продукції, умови її придбання, гарантійні обов'язки, дані про виробника, а також про способи і правила її використання і зберігання. Форми подання інформації можуть бути різноманітними — технічна документація, що додається до кожної одиниці продукції, маркування і позначення цін та інші способи. У випадку, якщо надана недостовірна або недостатньо повна інформація, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування нанесення йому збитків. Інформація повинна бути доступною і досить вичерпною, враховувати те, що споживач може і не мати спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбав. Держава і продавець створюють умови для одержання необхідних знань з питань реалізації їхніх прав.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система державного захисту споживача» з дисципліни «Основи економічної теорії»
