У ряді цивілізованих країн визнається, що поряд з заробітною платою і доходами від економічної діяльності повинна існувати й така форма розподілу доходів, яка гарантує задоволення ряду важливих соціальних потреб населення. Сучасне виробництво вимагає від працівників певного рівня загальної освіти і професійної підготовки. Ось чому держава бере на себе частину витрат на дошкільне виховання, одержання загальної, середньої, спеціальної та вищої освіти. Крім того, члени суспільства повинні мати доступ до медичної допомоги, користуватися послугами культурно-освітніх установ (бібліотек, будинків культури тощо). Наявність дітей вимагає від батьків додаткових видатків. При тимчасовому захворюванні працівник втрачає право на заробітну плату, але він повинен мати кошти для свого існування та утримання непрацездатних членів сім'ї. Людина досягає похилого віку, коли вже не може повноцінно виконувати свою попередню роботу. Вона також має отримувати кошти для свого існування. Отже, потрібна особлива форма розподілу життєвих засобів. Вона об'єктивно виникає у вигляді суспільних фондів споживання (СФС). Тривалий час цю форму розподілу доходів відносили до економічних категорій соціалізму. Але насправді це не так. Різні допомоги, що виплачуються на дітей або під час хвороби, безплатні освіта, медичне обслуговування, пенсії існують в багатьох капіталістичних країнах. Але рівень розвитку їх неоднаковий. Як зазначає американський економіст П. Самуельсон, особливого розвитку система соціального забезпечення досягла у Великобританії та Скандинавських країнах. В Україні склались два види СФС: фонди спільного задоволення потреб (освіта, охорона здоров'я) і фонди для непрацездатних. Для СФС спільного задоволення потреб слід віднести: послуги 341
освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, послуги дитячих дошкільних закладів, послуги будинків інвалідів та людей .похилого віку, дитячих будинків. Головною функцією цього виду СФС є розвиток і підтримання здібностей населення, створення сприятливих економічних умов для розширеного відтворення народонаселення і робочої сили. Основними ознаками СФС спільного задоволення потреб є такі: незалежність одержуваних благ від тривалості трудової участі, стажу роботи і величини заробітної плати; блага розподіляються переважно у вигляді безплатних послуг; матеріальна основа наданих благ залишається в суспільній власності; коштами розпоряджається держава або підприємство. Матеріальною базою СФС спільного задоволення потреб є продукт, створений у виробництві: формою вияву — безплатні послуги. СФС використовуються через державний бюджет, фонди соціального розвитку підприємств (об'єднань) і організацій. Другим видом СФС є фонди непрацездатних. Іноді їх називають фондами взаємодопомоги. До них слід віднести пенсії, допомоги з тимчасової непрацездатності, оплату відпусток з вагітності та пологів, оплату пільгових годин працюючим підліткам, стипендії студентам, допомогу дітям тощо. Головна функція цього виду СФС є створення загальних сприятливих матеріальних умов для нормального відтворення народонаселення, робочої сили, підтримання звичайних умов життя, що склалися внаслідок особистої трудової діяльності. Основними ознаками СФС цього виду є: отримання благ, пов'язане з участю в праці у минулому і майбутньому; у ряді випадків розмір виплат залежить від тривалості трудового стажу і величини заробітної плати; блага розподіляються у грошовій формі, переходять в особисту власність; споживач сам розпоряджається отриманими коштами. Формами прояву СФС є грошові виплати з бюджетних асигнувань, коштів підприємств, профспілкових організацій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність і види суспільних фондів споживання» з дисципліни «Основи економічної теорії»
