Рівень різноманітності продукції, що виготовляється окреми-ми підприємствами, визначається з допомогою показників її но-менклатури та асортименту. Товарна номенклатура — це систематизований перелік усіх асортиментних груп товарів і товарних одиниць, що пропону-ються виробником для реалізації. Основними показниками номе-нклатури продукції окремого підприємства є широта, насиче-ність, глибина та гармонічність (сумісність). Показник широти дає кількісну оцінку різноманітності продукції фірми. Він свід-чить, скільки окремих (за призначенням або іншими властивостя-ми) видів продукції виготовляє підприємство. Насиченість номен-клатури дає змогу визначити загальну кількість товарів, з якої вона складається. Кількість пропонувань кожного з окремих видів про-дукції характеризує глибину номенклатури продукції підприємст-ва. Рівень подібності товарів різних асортиментних груп за при-значенням, технологією виготовлення, організацією обороту оцінюється з допомогою показника гармонічності. У межах номенклатури, сформованої на засадах гармонічності, збільшується сукупний обсяг реалізації, який визначається за такою формулою: , де v — збільшення сумарної реалізації сумісних товарів різних асортиментних груп; vl, vs — обсяги реалізації товарів з різних асортиментних груп, що розглядаються; pl, ps — частка обсягу реалізації, отримана відповідно кожною асортиментною групою з коштів, заощаджених на купівлю про-дукції даної номенклатури; і — рівень взаємного обміну покупцями між товарами різних асортиментних груп (відсоток покупців, які купують обидва товари). Розгляньмо приклад. На підприємстві будівельних матеріа-лів, які виготовляє покрівлю з руберойду, розглядається доці-льність розширення існуючої товарної номенклатури. Перший варіант передбачає виробництво бітумної черепиці і вихід на ринок скатних покрівель. Другий — виробництво полімерно-бітумних покрівель. Перший варіант. Маркетингові дослідження показали, що за реалізації 20 млн м2 руберойду на рік ціною 2 грн/м2, мож-на очікувати обсягу реалізації бітумної черепиці у розмірі 5 млн грн. При цьому за рахунок перерозподілу коштів, заощаджених на купівлю кожного різновиду продукції, буде забезпечуватися 10 % обсягів реалізації руберойду і 50 % обсягів реалізації бітумної черепиці. Рівень взаємного обміну покупців руберойду і бітумної чере-пиці (за прогнозами) дорівнюватиме 20 %. Таким чином, паралельний продаж руберойду і бітумної черепи-ці забезпечуватиме досягнення загального обсягу реалізації продук-ції підприємства в сумі 45 млн грн., у тому числі за рахунок суміс-ності товарів млн грн. Другий варіант. Маркетингові дослідження показали, що за реалізації 20 млн м2 руберойду на рік ціною 2 грн/м2, можна очі-кувати обсягу реалізації полімерно-бітумних покрівель у сумі 20 млн грн. При цьому за рахунок перерозподілу коштів, заощаджених на купівлю кожного різновиду продукції, буде забезпечуватися 1 % обсягів реалізації руберойду і 10 % обсягів реалізації полімерно-бітумних покрівель. Рівень взаємного обміну покупців руберойду і полімерно-бітумних покрівель (за прогнозами) дорівнюватиме 3 %. Таким чином, паралельний продаж полімерно-бітумних по-крівель і руберойду забезпечуватиме досягнення загального об-сягу реалізації продукції підприємства в сумі 60 млн грн, у тому числі за рахунок сумісності товарів млн грн. За результатами розрахунків можна зробити висновок про тіс-ніший зв’язок між товарами в межах майбутньої номенклатури в першому варіанті. Рівень гармонічності номенклатури (наприклад щодо товарів А і В) визначає також величина перехресної еластичності попиту на ці товари — kе.п: , де kе.п — коефіцієнт перехресної еластичності; Ка0 — базовий рівень попиту на товар А; Ка — зміна попиту на товар А; Рв0 — базовий рівень ціни на товар В; Рв — зміна ціни на товар В. Так, якщо ціни на хлібопекарські комплекси нової модифіка-ції, які протягом двох років виготовляє підприємство, зросли на 100 %, а обсяги реалізації крупорушок збільшились на 50 %, то коефіцієнт перехресної еластичності дорівнює 0,5, а самі товари можна вважати взаємозалежними. Основні показники номенклатури дають кількісну оцінку мо-жливостей підприємства адаптуватися до змінних та неконтро-льованих чинників ринку. Глибшу та якіснішу оцінку товарного пропонування можна отримати за допомогою вивчення асорти-менту продукції підприємства, тобто набору (підбору) одноймен-ної продукції (послуг), конкретизованого за назвами, видами, ґа-тунками, розмірами, артикулами. Таку групу товарів тісно пов’язано схожістю функціонально-корисних властивостей, осо-бливостей виготовлення, обороту і споживання в межах однако-вого діапазону цін. Між товарною номенклатурою і асортимен-том має місце зв’язок цілого і часткового. Для кількісного оцінювання товарного асортименту викорис-товується система показників, розглянута вище. Найчастіше показники ширини і глибини товарного асорти-менту беруть до уваги, коли приймають рішення про збільшення випуску окремих найменувань чи марок продукції, або коли оці-нюють насиченість асортименту в цілому. Такі рішення залежать від обставин, що склалися, а також від загальної стратегії марке-тингу, оскільки широкий асортимент уможливлює диверсифіка-цію пропонування. Різноманітність продукції дає змогу орієнту-ватися на різні вимоги споживачів і стимулювати здійснення ними закупівель в одному місці, але це потребує додаткових ре-сурсів і залучення значних коштів. Слід також знати, які головні чинники спричиняють зміни асортиментної політики фірм. До них належать: • власні науково-дослідні і дослідно-конструкторські розроблення; • зміни в товарному асортименті конкурентів; • необхідність збільшення збуту; • наявність вільних виробничих потужностей; • необхідність використання побічних продуктів виробництва. Для оцінки та управління товарним асортиментом використо-вуються також показники структури, основного та додаткового, обмеженого та впорядкованого асортименту. Під структурою асортименту розуміють склад однотипних видів виробів. Основ-ний асортимент — це його головна складова, яка дає фірмі пере-важну частку прибутку. Додатковий асортимент доповнює осно-вний у формі нетрадиційних послуг, які надаються підприємством. Як правило, у додатковому асортименті реалізуються тільки ті товари та послуги, що гарантують обов’язковий прибуток. Найчастіше це досягається тоді, коли споживач не очікує наявно-сті таких товарів у продажу (приємний сюрприз, несподіванка). Розширення асортименту передбачає виробництво додаткових видів продукції, товарів та груп товарів. Ефективність такої ди-версифікації ще більше посилюється поглибленням асортименту, коли розширення можливостей збуту здійснюється за рахунок створення індивідуальних, особливих товарів, здатних задоволь-нити унікальні бажання споживачів. Найчастіше такі дії передба-чають пропонування покупцям певних видів або типів продукції в різних модифікаціях. Обмеження асортименту здійснюється за скрутних виробничих та фінансових можливостей, що стали нас-лідком коливань попиту і спадів кон’юнктури. У цьому разі вда-ються до скорочення асортименту і концентрації зусиль на виро-бництві найконкурентоспроможніших товарів. Кожен продуцент повинен систематично ревізувати асорти-мент і за необхідності впорядковувати його. Спеціальні знижки для споживачів полегшують розпродаж нерентабельних частин асортименту. Головним індикатором ефективності різних складових асор-тименту вважають показники збуту. Вони можуть указати на ті продукти, котрі належить виключити з виробничої програми. З цією метою застосовують спеціальний аналіз, варіантом якого є так званий АВС-аналіз [17]. Згідно з ним продукція підрозділя-ється на три класи за одним із трьох таких критеріїв: збут, прибу-ток, відшкодування витрат. До категорії «А» відносять частину асортименту, з якою пов’язується великий (до 50 внесок у за-гальний збут; до категорії «В» — продукцію із внеском у загаль-ний обсяг продажу не меншим за 25 %, а до категорії «С» — від 25 % і менше. Графічним відображенням розподілу продукції за АВС-аналізом є діаграма Парето, яка уможливлює чітке визна-чення пріоритетів інвестиційної та інноваційної діяльності в ме-жах асортименту продукції підприємства. Приклад побудови діаграми Парето (на основі даних табл. 4) подано на рис. 13. Таблиця 4 ОБСЯГИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТОВАРІВ Продукт Частка окремих виробів у загальному обсязі реалізації підприємства, % Частка собівартості окремих виробів у загальних витратах підприємства, % А 60 20 В 30 30 С 10 50 Разом 100 100
Рис. 13. Діаграма Парето Така діаграма поєднує на одному координатному полі: • товарну структуру обсягу реалізації продукції підприємства (у порядку зменшення частки окремих товарів); • структуру витрат підприємства, що відображає нагрома-дження їхнього загального обсягу за рахунок окремих товарів у складі асортименту продукції підприємства. Аналіз діаграми забезпечує чітке структурування збуту, а та-кож попередні висновки щодо можливості виключення з вироб-ничої програми окремих продуктів. Однак остаточне рішення щодо коригування виробничого асортименту треба ухвалювати на підставі частки кожної продуктової складової в покритті постій-них та змінних витрат. Збут — це найпростіший і найнадійніший індикатор економічного стану підприємства. До того ж його лег-ко визначити й використати в конкурентній боротьбі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ТОВАРНИЙ АСОРТИМЕНТ І ЙОГО ПОКАЗНИКИ» з дисципліни «Товарна іноваційна політика»
внесок у за-гальний збут; до категорії «В» — продукцію із внеском у загаль-ний обсяг продажу не меншим за 25 %, а до категорії «С» — від 25 % і менше. Графічним відображенням розподілу продукції за АВС-аналізом є діаграма Парето, яка уможливлює чітке визна-чення пріоритетів інвестиційної та інноваційної діяльності в ме-жах асортименту продукції підприємства. 