Вибір фірмою оптимального обсягу випуску і конкурентне пропонування у короткостроковому періоді
Вибір фірмою рішення відносно оптимального обсягу виробництва визначається не лише її метою та обмеженнями, але й ринковою структурою, в якій вона функціонує. Проте загальні принципи оптимізації рішення є однаковими для всіх фірм у всіх ринкових структурах, їх розгляд ми здійснимо на прикладі ринку досконалої конкуренції. Ринок досконалої конкуренції має такі характерні риси: значне число продавців і покупців; стандартизована (однорідна) продукція; незалежність дій продавців і покупців; об’єктивність ціноутворення, відсутність впливу на ринкову ціну; інформованість покупців і продавців; вільний вступ і вихід з галузі. Положення фірми на конкурентному ринку визначається тим, що вона надто мала, щоб вплинути на стан ринку. Тому попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним, графічно має вигляд горизонтальної лінії на рівні ринкової ціни (рис. 6.4). Ринкова ціна не залежить від обсягу пропонування окремої фірми. Конкурентна фірма є “ціноотримувачем” (“price taker”). Конкурентна фірма, як і будь-яка інша, прагне максимізувати економічний прибуток, який вона визначає як різницю між сукупним виторгом і сукупними витратами: . Сукупний виторг – це сума грошей, отриманих від продажу продукції на ринку: . (6.10) Середній виторг – це виручка від реалізації одиниці продукції: . (6.11) Граничний виторг – це додатковий виторг від продажу додаткової одиниці продукції: . (6.12) Графічно криві середнього і граничного виторгу співпадають з лінією ціни і попиту на продукцію конкурентної фірми (рис. 6.4). Для обчислення економічного прибутку фірмі потрібна інформація про ціну, обсяг виробництва і витрати. Оскільки ціна фіксована і задається ринком об’єктивно, то основним чинником, який обмежує обсяги випуску, є витрати. Порівнюючи сукупний виторг з сукупними витратами на кожному обсязі випуску, а також ринкову ціну з середніми та граничними витратами, фірма приймає рішення: чи виробляти продукцію взагалі, а якщо виробляти, то скільки і з яким результатом. Оптимізація рішення фірми щодо виробництва і пропонування продукції на конкурентному ринку передбачає двохетапну процедуру: на першому етапі фірма вибирає оптимальний обсяг випуску – обсяг, який дозволяє максимізувати суму економічного прибутку або мінімізувати збитки за певний період; на другому – обчислює результати діяльності в оптимальному режимі – наскільки вона буде прибутковою або збитковою – з тим, щоб розробляти стратегію свого подальшого розвитку. Аналітичний метод визначення оптимального обсягу випуску базується на використанні граничних величин. Умова оптимуму для випадку максимізації прибутку виводиться шляхом диференціювання функції прибутку: У точці максимуму функції прибутку її похідна повинна дорівнювати нулю: Похідні від функцій сукупного виторгу і сукупних витрат – це граничний виторг і граничні витрати, тобто Це означає, що прибуток максимізується, коли приріст обсягу виробництва не змінює його величину, тобто Відтак умовою максимізації прибутку є рівність: . (6.13) Рівність представляє собою загальне правило вибору оптимального обсягу виробництва для фірми у будь-якій ринковій структурі. У ситуації збитковості правило визначає обсяг, на якому збитки мінімізуються. Вибравши оптимальний обсяг, фірма знаходиться в рівновазі, оскільки будь-яка зміна обсягу не покращить її стану. Для конкурентної фірми, для якої граничний виторг дорівнює ціні, загальне правило оптимізації обсягу (умова рівноваги) набуває вигляду: або . Поведінку фірми на конкурентному ринку в короткостроковому періоді ілюструють дві графічні моделі, побудовані за двома підходами: модель – співставлення сукупного виторгу і сукупних витрат та модель – співставлення граничного виторгу і граничних витрат. Графічний метод визначення оптимального обсягу випуску за моделлю (рис. 6.5) передбачає пошук обсягу, для якого відстань між кривими і по вертикалі є найбільшою. Цю відстань знаходимо за допомогою дотичної до , яка паралельна . На обсязі кутові коефіцієнти кривих і рівні, тобто ∆TR/∆Q=∆TC/∆Q, звідки випливає відповідність визначеного обсягу правилу . Отже, в моделі загальне правило оптимізації виражене не явно, а через рівність кутових коефіцієнтів. Відшукавши оптимальний обсяг, фірма приступає до другого етапу прийняття рішення – визначення результату діяльності. Результат діяльності – це сума економічного прибутку (збитків) на оптимальному обсязі. Вона визначається за формулою: (6.14) і графічно є вертикальним відрізком між кривими і . Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми за моделлю : фірма прибуткова, коли (рис. 6.5.а), існує точка перетину лінії сукупного виторгу і кривої сукупних витрат; фірма беззбиткова, коли , що відповідає точці перетину лінії сукупного виторгу і кривої сукупних витрат (точки a, b на рис. 6.5.а); фірма мінімізує збитки шляхом виробництва, коли (рис. 6.5.б), існує точка перетину лінії сукупного виторгу і кривої змінних витрат; фірма мінімізує збитки шляхом закриття (оптимальний обсяг випуску рівний нулю), коли для всіх (рис. 6.5.в). Графічний метод визначення оптимального обсягу випуску за моделлю (рис. 6.6) безпосередньо передбачає пошук точки перетину кривих і . Якщо , то , фірмі доцільно збільшити обсяг випуску. Якщо , то , а фірмі доцільно зменшити обсяг випуску. Результат діяльності – сума економічного прибутку (збитків) на оптимальному обсязі – визначається на основі перетворення базової формули : , звідки: (6.15) У моделі сума економічного прибутку (збитків) графічно відповідає площам заштрихованих прямокутників (рис. 6.6). Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми за моделлю : умова прибутковості: (рис. 6.6.а); умова беззбитковості: (рис. 6.6.б); умова мінімізації збитків шляхом виробництва: (рис. 6.6.в); умова мінімізації збитків шляхом тимчасового припинення виробництва: ; – точка закриття (рис. 6.6.г). Ці умови разом з умовою рівноваги визначають короткострокову стратегію фірми на досконало конкурентному ринку. Всі точки перетину кривих МR і МС показують співвідношення можливих цін на продукцію і відповідної кількості продукції, яку фірма запропонувала б на ринку за даними цінами. Тому висхідний відрізок кривої граничних витрат вище мінімуму середніх змінних витрат є короткостроковою кривою пропонування конкурентної фірми (рис. 6.7). Висхідна короткострокова крива пропонування конкурентної фірми підтверджує закон пропонування: з підвищенням ціни обсяг пропонування зростає. Таким чином, в результаті аналізу поведінки фірми ми обґрунтували позитивний нахил кривої пропонування . Він обумовлений зростанням граничних витрат в результаті дії закону спадної віддачі. На конкурентному ринку зустрічаються багато фірм, які взаємодіють між собою і утворюють галузевий ринок. Короткострокова крива ринкового пропонування визначає обсяг виробництва галузі. Вона одержується (рис. 6.8) шляхом додавання обсягів пропонування всіх фірм на ринку за кожної можливої ціни. Ринкове пропонування є більш еластичним ніж пропонування окремих фірм галузі, крива ринкового більш похила, ніж криві пропонування окремих фірм. Рівноважна ринкова ціна і рівноважний обсяг випуску галузі визначаються взаємодією ринкового попиту та ринкового пропонування. Функціонування конкурентного ринку сприяє утворенню вигод для виробників і продавців товару. Кожна точка кривої пропонування фірми визначає мінімальну ціну, за якою фірма могла б беззбитково продати визначений обсяг виробництва . Встановлення рівноважної ринкової ціни, яка перевищує граничні витрати для кожної з вироблених одиниць продукції, крім останньої, забезпечує фірмі одержання додаткового виграшу – надлишку виробника. Виробничий надлишок фірми – це різниця між ринковою ціною та граничними витратами. Графічно відповідає площі, розміщеній між кривою пропонування та лінією попиту . Виробничий надлишок фірми пов’язаний з економічним прибутком, але не дорівнює йому. Оскільки постійні витрати фірми є величиною сталою, то сума всіх граничних витрат дорівнює сумі змінних витрат виробництва продукції від до . Тому виробничий надлишок обчислюється як різниця між сукупним виторгом і лише змінними витратами: або . (6.16) Обчислення економічного прибутку вимагає відрахування з не лише змінних, а й постійних витрат:
або . Відтак виробничий надлишок фірми у короткостроковому періоді завжди перевищує суму її економічного прибутку: . Сума виробничих надлишків всіх фірм галузі дає величину виробничого надлишку для ринку (рис. 6.9). Графічно він відповідає площі, розміщеній між лінією ринкової ціни та кривою пропонування у проміжку між нульовим та рівноважним обсягом виробництва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вибір фірмою оптимального обсягу випуску і конкурентне пропонування у короткостроковому періоді» з дисципліни «Економічна теорія»
