На основі руху позичкового капіталу та відокремлення власності на капітал від його функції набули поширення акціонерні товариства. Історично виникнення акціонерних товариств пов’язане з розвитком продуктивних сил та розширенням капіталістичного виробництва. У 30-х роках ХІХ століття об’єктивно виникає потреба у спорудженні залізниць, будівництві велетенських фабрик, заснуванні великих банків. Однак індивідуальні капітали, навіть великі, виявилися недостатніми для організації таких підприємств. Формою організації виробництва і мобілізації капіталу, яка дозволила подолати суперечність між зростаючими потребами суспільства і можливостями індивідуальних капіталів, стало акціонерне товариство. Акціонерне товариство – це основна форма організації великих та частини середніх підприємств, капітал яких формується шляхом об’єднання багатьох індивідуальних капіталів, а також залучення коштів через механізм продажу акцій та облігацій. Капітал, утворений таким чином, називається акціонерним капіталом. Засоби, отримані в результаті випуску і продажу акцій, формують власний капітал товариства. Він може збільшуватись шляхом наступних випусків акцій та вкладення частини прибутку в розширення виробництва. Засоби, отримані від випуску і продажу облігацій, становлять позичковий капітал акціонерного товариства. Акціонерні товариства поділяються на два основних типи: відкриті – акції яких вільно продаються і купуються всіма бажаючими; закриті – акції яких не надходять у вільний продаж, а розподіляються серед засновників. Акція – це вид цінного паперу без встановленого строку обігу, який засвідчує внесок в капітал акціонерного товариства, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і участь у розподілі майна підприємства у разі його ліквідації. Дивіденд – це доход від акції. Загальні збори акціонерів та адміністрації за результатами господарського року визначають частину прибутку, яка буде розподілятися на акції. Інша частина прибутку витрачається на сплату податків державі, зарплату персоналові, поповнення резервного фонду тощо. Як предмет постійного продажу і купівлі акції мають свою ціну. Сума, зазначена на акції, становить її номінальну вартість, а її фактична продажна ціна називається курсом акції. Курс акції визначається за формулою: , (3.18) де – дивіденд. Курс акції залежить від розміру виплачуваного дивіденду і від рівня позичкового проценту. Чим вища величина дивіденду від позичкового процента, тим привабливішим є вкладання капіталу в акції. Курс акцій залежить і від економічних, політичних, психологічних факторів. Непостійність курсу акцій створює можливість для спекуляції ними в ході біржової гри. Створення акціонерних товариств викликало появу нового особливого прибутку – засновницького. Засновницький прибуток – це різниця між курсовою ціною акцій і сумою капіталу, реально вкладеного в акціонерне товариство, котра привласнюється засновниками акціонерного товариства: , (3.19) де – засновницький прибуток; – капітал акціонерного товариства (реальний). Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред’явника, привілейовані та прості. При продажу іменних акцій до книги реєстрації вносять відомості про кожну таку акцію (в т. ч. про власника), а також про їхню кількість у кожного акціонера. Такі акції, як правило, випускаються крупним номіналом. Вони випускаються підприємствами закритого типу і не надходять на фондову біржу. При реєстрації акцій на пред’явника до книги заносяться лише відомості про їх загальну кількість. Ці акції мають малий номінал. Вони випускаються підприємствами відкритого типу і надходять на фондову біржу. За розміром отримуваного дивіденду акції поділяються на привілейовані та прості. За привілейованими акціями дивіденди виплачують у формі стабільного, заздалегідь фіксованого проценту, незалежно від поточного прибутку компанії. У випадку ліквідації акціонерного підприємства їх власникам повертаються вкладені в акції кошти за їх номінальною ціною. Водночас власники привілейованих акцій не мають права голосу на зборах акціонерів. Вплинути на діяльність акціонерного товариства власники “безголосих” акцій можуть шляхом раптового їх продажу на біржі. Масовий продаж акцій веде до падіння їх курсу, що, в свою чергу, може привести до банкрутства підприємства. Запобіжним заходом щодо такої ситуації є підвищення розмірів дивідендів. За простими (звичайними) акціями дивіденди виплачують в залежності від величини прибутку акціонерного товариства в поточному році. Ці акції дають право участі їх власнику в справах акціонерного товариства. Міра участі акціонера в роботі підприємства визначається кількістю акцій, якими він володіє. Кожна проста акція дає своєму власнику право на один голос. Керівні посади в товаристві займають лише ті, хто має більшу кількість акцій. Політику акціонерного товариства визначають власники контрольного пакету акцій. Контрольний пакет акцій – це найбільша кількість акцій, яка зосереджена в руках одного акціонера і забезпечує власникові безроздільний вплив на прийняття рішень в акціонерному товаристві. Теоретично – це 50 % всіх випущених акцій плюс ще одна. В реальному житті контрольний пакет акцій набагато менший. Іноді достатньо мати 5-10 % від загальної кількості акцій, щоб заправляти справами акціонерного товариства. Виникнення акціонерних товариств і випуск цінних паперів (акцій, облігацій, тощо) ведуть до роздвоєння капіталу на реальний та фіктивний. Реальний капітал – це промисловий капітал у всіх його формах (грошовий, продуктивний, товарний). Це капітал, який безпосередньо функціонує, опосередковує виробництво і реалізацію продукції. Фіктивний капітал – це відображення реального капіталу в цінних паперах. Цінні папери дають право на отримання доходу, але самі участі у створенні цього доходу (у виробництві) не беруть. Виникнувши на основі реального капіталу, фіктивний капітал відривається від нього, потрапляє на фондову біржу й стає там об’єктом купівлі-продажу. Це тінь реального капіталу, його збільшення чи зменшення не обов’язково є наслідком зростання реального капіталу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Акціонерний капітал і акціонерні товариства» з дисципліни «Економічна теорія»
