Сучасна іміджелогія виокремлює декілька можливих типів іміджу, яким властивий функціональний підхід. Так Ф. Джефрінс пропонує розглядати ці технології за таки% ми логотипами: дзеркальний, потоковий, бажаний, особовий, корпоративний, множинний, позитивний, негативний 3 . Розглянемо найбільш розповсюджені типи іміджу. Дзеркальний. Це імідж, що відображає наше уявлення про себе. Ми ніби дивимося в дзеркало і займаємося самооцінкою. Цей варіант іміджу позитивний, бо психологічно у процесі са% мооцінки ми завжди висуваємо на перше місце позитив. Його мінус — мінімальне врахування думки сторонніх осіб. Потоковий. Цей тип іміджу характеризує погляд на людину, організацію збоку. Саме в цій області знаходить своє застосуван% ня паблік рилейшинз (PR) — діяльність щодо налагодження 24 3 Jefrins F. Pablic Relations.— London, 1992.25 зв’язків із громадськістю і формуванню потрібного іміджу. Упередженість формує імідж політика або організації не мен% ше, ніж реальні вчинки. Це не просто погляд публіки взагалі (хоча він може бути дуже важливим для цієї організації або по% літика), це можуть бути думки електорату. І найголовнішим завданням тут є створення не стільки сприятливого, скільки точного, правильного іміджу. Бажаний. Цей тип іміджу відображає наш ідеал, тобто те, до чого ми прагнемо. Він особливо важливий для політиків%по% чатківців, громадських діячів, для нових організаційних структур. Про них ще нікому нічого не відомо, тому в цьому разі бажаний імідж повинен виступати як єдино можливий. Ми досить часто бачимо такий підхід, коли одержуємо інфор% мацію про нові партії, організації. Формування цього іміджу пояснюється намаганням особистості викликати певну психо% логічну готовність в оточуючих (партнерів, співробітників, ро% дичів, знайомих) діяти певним чином щодо неї. Саме особис% тість формує відповідну установку про себе з боку оточуючих, намагається зробити так, щоб вони сприймали її так, як вона цього бажає. Бажаний імідж — це більш чи менш адекватний реальній лю% дині образ особистості, який складається в її ділових партнерів на свідомому і підсвідомому рівнях. Побудований він на основі: — зовнішнього вигляду ділової людини; — її манер (уміння триматися, спілкуватися, використову% ючи мовні та невербальні сигнали); — зовнішньої й внутрішньої культури; — уміння себе подати (підкресливши свої позитивні та при% ховавши негативні сторони). Формування думки про іншу людину відбувається вже з перших десяти секунд, тому на початку спілкування важли% во правильно себе налаштувати, триматися й почуватися ком% фортно. Бажаний імідж — це передусім уміння бути приємним у спілкуванні, тому для його формування багато важить візу% альна доброзичливість, техніка проведення переговорів і греч% ної поведінки як запорука успіху ділової людини. Головна цінність іміджу полягає в умінні його носія будува% ти діалог. У діалозі мова не додаток до іміджу, а швидше сам імідж: через мову здійснюється соціальна ідентифікація імі% джу. Під час спілкування особистість або підтверджує і закріп% лює бажаний імідж, або ж руйнує його. З мовної культури, об% сягу й характеру лексикону, інтонації, манер можна зробитивисновок про дещо більше, ніж імідж — пізнати внутрішні ус% тановки людини, її особистість. Український професор Л. Синельникова зазначає, що успіш% ний діалог — шлях до пролонгації іміджу, його продовження в часі та просторі. Сприйняття або відторгнення іміджу по% трібно шукати в очах слухачів, у змісті й інтонації їхніх реп% лік і запитань. Комунікативні недоліки значною мірою мо% жуть знизити бажаний імідж. Варто контролювати свою мову, уважно стежити за жестами тіла у процесі спілкування. Особистий. Цей тип іміджу характеризує систему уявлень про образ конкретної людини. Особистий імідж формується в нашій свідомості, у першу чергу, під впливом засобів масової інформації та стосується конкретної особистості. Особистий імідж — важлива складова частина для кар’єри. Є декілька причин, які вказують на це: — ми віримо в те, що бачимо; — ми всі зайняті люди і часто приймаємо рішення на основі першого враження; — імідж впливає на тих, хто приймає рішення в питаннях професійного росту; — ми діємо, усвідомлюючи це чи ні, як представники своєї професії або організації; — добре виглядати і впевнено почуватися — це добре для нас самих. Особистий імідж — це середовищне явище. У цьому розу% мінні він виступає як людське визнання, як оцінка певної гру% пи. Не виняток, що те чи інше людське середовище може мати не кращий ступінь вихованості, ерудиції та професіоналізму. Особистий імідж визначається складним набором внутріш% ніх і зовнішніх факторів, а саме: — самоімідж; — бажаний імідж; — важливий імідж. Самоімідж випливає з попереднього досвіду й відбиває ни% нішній стан самоповаги. Тобто, якщо людина хоче, щоб її пова% жали, вона передусім повинна навчитися поважати сама себе. Самоімідж — це візуальна привабливість особистості. Імідж отримують за рахунок свого високого професіоналізму, висо% кої загальної культури, культури управління, вміння само% вдосконалюватися, стежити за собою. Без самоіміджу немож% ливо досягти великих успіхів у будь%якій сфері діяльності. Самоімідж потрібно формувати для підвищення ефектив% ності управління своєю поведінкою. 2627 Реальний імідж — погляд на себе збоку. Саме в цій області недостатнє інформування, нерозуміння й упередження форму% ють імідж політики або організації не менше, ніж реальні вчинки. Це не просто погляд публіки взагалі (хоча він може бу% ти досить істотним для організації або політика), це можуть бу% ти думки виборців, клієнтів, журналістів тощо. І найважливі% шим завданням тут стає не стільки сприятливий, а правильний тип іміджу. Корпоративний. Це імідж організації загалом, а не певних її частин або результатів її роботи. Тут мають значення і репута% ція організації, її успіхи, ступінь стабільності. Особливо важ% ливий тип іміджу для підприємств, об’єднань, партій, які ви% користовують власну символіку тощо. Корпоративний тип іміджу умовно поділяють на внутрішній та зовнішній. Іміджмейкер Е. Дьячкова вважає, що за допомо% гою правильно збудованого іміджу можна управляти процесом створення враження про фірму як у клієнтів, так і в співробіт% ників. При цьому формування сприятливого враження у спів% робітників фірми (внутрішній імідж), не менш важливе, ніж у клієнтів, партнерів (зовнішній імідж). Адже працівники, які довіряють керівникам і сприймають цілі організації як свої власні, здатні досягти найвищих результатів. Носіями корпоративного іміджу виступають організаційно% діяльнісні засоби. Імідж потрібен корпорації для того, щоб лю% ди усвідомлювали і оцінювали її роль у економічному та соці% ально%політичному житті конкретного регіону. Корпорація повинна бути відомою не лише своєю продукцією чи послуга% ми, а й своїм «его», що формується у свідомості оточуючих як суспільний об’єкт. Носіями товарного іміджу виступають матеріальні та вироб% ничо%діяльнісні засоби: матеріали, товари, групи виробів тощо. Додамо в наш список можливих іміджів і закритий імідж, характерний для багатьох радянських і пострадянських керів% ників. Він цікавий тим, що кожен зі споживачів може вписува% ти в нього ті риси, які сам вважає найпереконливішими. Такий імідж, як «чорна діра», готовий прийняти все. І чим менше ін% формації буде мати аудиторія, тим серйозніше й значніше почи% нає виглядати фігура такого політика. Можна внести також поняття міфологічного іміджу, який бу% демо розуміти як підведення лідера під ті або інші сформовані в цьому суспільстві міфи. Вільно або мимоволі ми підлаштовує% мося у своєму сприйнятті під сформовані стереотипи, лише по% одинокі лідери можуть претендувати на те, щоб зруйнуватисформовані уявлення. У цьому плані цікаві фольклорні подан% ня типу казки, оскільки вони мають особливу силу впливу, яку виявляли протягом сторіч. Імідж є відбиттям вимог масової свідомості. Він якнайефек% тивніший спосіб повідомлення в цьому виді комунікації спро% можний пройти крізь фільтри недовіри й неуважності, харак% терні для масової свідомості. Консервативний характер масової свідомості дозволяє опиратися на моделі, які вже були апробо% вані людством. Вони щоразу одержують нову реалізацію, збері% гаючи водночас і колишні властивості. Імідж діє в умовах, не дуже сприятливих для його поширення. Із цієї причини він по% винен бути вибудуваний так, щоб домогтися однозначної реак% ції на нього аудиторії. Крім названих видів іміджу, використовують ще й такі: — імідж політика — образ%замінник політичного діяча; — імідж бізнесмена — семіотичний замінник особистості підприємця; — імідж суспільства — символ громадянської спільноти; — імідж виробничої фірми — те, що заміняє суть поняття «виробниче підприємство»; — імідж торгової марки — символ%знак, що символізує по% няття торгової марки, бренд; — імідж викладача — те, що може бути символом поняття вчителя вищої школи; — імідж творчої особистості — те, що відповідає образу творчої людини; — імідж нації — знакове заміщення поняття народу тієї чи іншої країни [31, 71]. Множинний. Цей імідж утворюється за наявності ряду неза% лежних структур замість єдиної корпорації. Існує проте зво% ротний процес, коли невдача в одній галузі перекреслює імі% джеві характеристики в іншій. Позитивний. Це імідж особистості, організації, події, який заслуговує суспільне схвалення, корисний та істотний, такий, що має потрібні якості. Негативний. Він створюється опонентами, суперниками, ворогами, тобто це варіант іміджу, сконструйованого свідомо, а не такого, що виникає спонтанно. Є й інші підходи до типів іміджу, які залежать від конкретно поставлених завдань. Так, І. Криксунова говорить про професій% ний імідж, якому повинні відповідати представники різних про% фесій: ідеальний спортсмен, ідеальний тренер, ідеальний прода% вець, ідеальний вчитель, ідеальний рекламний агент. 2829 «Секрет успіху нашого професійного іміджу безпосередньо за% лежатиме від того, наскільки нам вдасться створити зовніш% ність, відповідну очікуванням інших людей», — стверджує вона. Існує ще безліч окремих типів іміджу (суспільний, середовищ% ний, вербальний), але одним із характерних типів можна назвати габітарний імідж (від лат. «habitus» — зовнішність) — це зовніш% ній вигляд людини — її статура, одяг, зачіска, аксесуари. Це імідж, без якого не можна уявити людину тієї чи іншої професії. Як правило, особистість створює власний імідж за ра% хунок свого професіоналізму, культури і вміння завжди конт% ролювати себе. Без створення іміджу неможливо досягти успі% хів у жодному виді діяльності [64, 90]. Уся вищезазначена типологія відбиває погляд на імідж із різних позицій: з боку власного «Я» й з боку інших людей, з боку реалій і з боку бажань. Імідж є найбільш ефективною подачею відомостей, яка у змозі обійти наявні в кожної людини фільтри. Звідси й вини% кає ідея іміджу як публічного або зовнішнього подання «Я», що досить часто, як зазначає професор Г. Почепцов, може від% різнятися від внутрішнього «Я». Із усього набору наших ха% рактеристик ми повинні відбирати ті, що безсумнівно будуть позитивно оцінені людьми, які нас оточують. Імідж, що постійно не підкріплюється реальними значними справами, втрачає свою актуальність, стає нецікавим. Для про% фесіонала дуже важливий ефективний взаємовигідний контакт із навколишнім світом, тому визначною частиною його іміджу є: — висока самооцінка, впевненість у собі; — віра в доброзичливість Всесвіту і віра в добру людину; — соціальна й особиста відповідальність («Я» — причина всього позитивного і негативного в моєму житті); — бажання змінюватися й уміння ризикувати при здорово% му почутті самозбереження. Для того, щоб домогтися успіху, треба постійно покращува% ти особистий імідж, імідж своєї фірми та якість пропонованих нею товарів чи послуг. А. Жмиріков у межах цілей виборчої кампанії пропонує розмежовувати типи іміджу на ідеальний, первинний, вторин% ний. Ідеальний імідж — це образ бажаного предмета чи об’єк% та з тими якостями, які хочуть у ньому бачити. Первинний імідж — це результат першого знайомства з представленим об’єктом. Вторинний імідж виникає в результаті компромісу між образом ідеальним і образом, що найбільш суперечить іде% альному уявленню.У наведеній літературі А. Жмиріков розрізняє також внут% рішні та зовнішні складові частини іміджу. Ми пропонуємо класифікацію типів іміджів з позиції дифе% ренціації їхніх носіїв: індивідуальний імідж, корпоративний імідж, імідж територіальної освіти, імідж товару або послуги, імідж різних суспільних сфер (релігії, культури тощо). Імідж є комплексним поняттям. Г. Почепцов зазначає, що існує три можливих підходи до іміджу: — функціональний, за якого виокремлюють різні його ти% пи, виходячи з різного типу функціювання; — контекстний, за якого ці типи є в різних контекстах реа% лізації; — порівняльний, за якого має місце порівняння близьких іміджів. Усі види іміджу, на думку Г. Почепцова, повинні бути керо% ваними. Специфіка управління іміджем полягає в сукупному і синхронному функціонуванні таких його складових частин: — можливостей самого об’єкта іміджування; — вимог до вирішення завдань іміджування; — вимог до каналу, по якому буде «проходити» іміджування; — вимог аудиторії щодо іміджованого об’єкта. Процесуальність створення іміджу фірми Г. Почепцов роз% глядає на перетині чотирьох факторів: — маркетингового; — комунікативного; — соціологічного; — ситуаційного. При цьому маркетинговий фактор допомагає визначити шкалу відмінностей об’єкта, соціологічний — переваги тієї чи іншої аудиторії. За допомогою комунікативного фактора здійс% нюється повідомлення, ситуаційний фактор визначає вплив оточення. Імідж повинен мати цілісний, погоджений характер, окремі його риси не повинні суперечити одна одній. Системний харак% тер іміджу вигідний для іміджмейкера, оскільки дозволяє зав% дяки одній введеній рисі, викликати в масовій свідомості по% трібні характеристики. Узагальнюючи сказане, варто зазначити, що імідж являє со% бою досить складний феномен, в якому переплетені різнорідні фактори. І всі вони повинні братися до уваги під час створення певного образу, оскільки сприйняття людини також відбува% ється по багатьох каналах, і по кожному з них треба проводити свою роботу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Типізація іміджу» з дисципліни «Іміджелогія»
