Функції управління: організація, комплектація кадрами, моти-вація, контроль — це види діяльності, спільні для всіх аспектів управління, вони репрезентують суттєві елементи управління без-відносно до будь-якого культурного чи якогось іншого середовища. «Управління бізнесом і урядом подібні в усіх неістотних мо-ментах» (Кернаган і Сігел), — цей вислів є визнаним у сфері ви-значення державного і приватного управління. Зміст цього ви-слову в тому, що подібності чи спільні сфери державного і при-ватного управління менш важливі, ніж різниця між приватним і державним управлінням. Причини цих розбіжностей базуються на двох аспектах державного управління: 1. Великий масштаб і різноманітність урядової діяльності та програм, які охоплюють все — від збирання сміття до національ-ної оборони. Приватне управління навіть великими господарсь-кими організаціями й корпораціями не змогло б функціонувати в таких різних сферах діяльності. 2. Державне управління діє в дуже зримому політичному се-редовищі. Процес ухвалення рішень у відкритих демократичних систе-мах вимагає більшої компромісності, поступливості та навичок у веденні переговорів, аніж це потрібно приватному керівникові. Зовнішні впливи на рішення державного керівника численніші й часто суперечливіші. Отже, ми дійшли висновку, що існують реальні, об’єктивно обумовлені розбіжності між державним і приватним управлінням (табл. 4.1). Таблиця 4.1 СУТТЄВІ РОЗБІЖНОСТІ МІЖ ДЕРЖАВНИМ І ПРИВАТНИМ УПРАВЛІННЯМ № Критерій Державне управління Приватне управління 1 Орієнтація Спрямовують свою діяль-ність на вдоволення полі-тично визначених потреб Одержання прибутку 2 Мотивація Вдоволення потреб у гро-мадській службі Прибуток 3 Вимір успіху Немає чіткого визначення Прибутковість 4 Правове середовище Закон каже, що можна ро-бити; значно більше число обмежень Закон загалом каже адміні-стратору лише про те, що йому заборонено робити
Проблеми протиставлення громадської служби і прибутку, ви-значення результатів діяльності та правових обмежень станов-лять головні суттєві відмінності між державним і приватним управлінням. Методичні відмінності охоплюють такі питання, як системи персоналу, часові перспективи керівників, критерії ухва-лення рішень, здатність планувати свою діяльність та методи оцінки результатів діяльності (табл. 4.2). Таблиця 4.2 МЕТОДИЧНІ ВІДМІННОСТІ ДІЙ ДЕРЖАВНИХ І ПРИВАТНИХ КЕРІВНИКІВ № Критерій Державний керівник Приватний керівник 1 Часова пер-спектива Вузькі часові обрії, що пояс-нюється політичною діяльніс-тю та наслідками виборів чи змінами в уряді Ширші часові обрії для розвитку техноло-гії, продуктів та ринків 2 Тривалість перебування на посаді Відносно короткий термін пе-ребування на посаді через певні політичні міркування Відносно довший тер-мін перебування на посаді, завдяки чому во-ни можуть бути більш послідовними в своїх діях, можуть справля-ти більший вплив на наслідки діяльності 3 Обмеження системи до-бору персо-налу Ґрунтується на заслугах, що в більшій мірі обмежує керів-ника у створенні певного ро-бочого середовища (обмеження у виборі кандидата на посаду, на його звільнення тощо) Обмежень значно менше 4 Справедли-вість і ефек-тивність Справедливість вище ефективності: часто державні органі-зації здійснюють функції, які з точки зору ефективності не мають права на існування, але для справедливості вони здій-снюються Перш за все ефектив-ність 5 Процес прийняття рішень Вимагає більшої відкритості при ухваленні рішень і припу-скає істотніше втручання і увагу з боку громадськості Є більш закритими для зовнішнього впли-ву, часто відбуваються таємно в обмеженому колі осіб 6 Роль преси, ЗМІ Істотний вплив на прийняття рішень справляє увага з боку ЗМІ, учасники цього процесу досить часто намагаються ви-користати цей вплив відповідно до своїх поглядів Вплив є дуже обмеже-ним 7 Перекону-вання і ке-рування Покладається на перекону-вання, вплив, компроміси че-рез розпорошення влади і відповідальності Покладається на пов-новаження чи владу для здійснення своєї діяльності; управління є авторитарнішим і директивнішим Закінчення табл. 4.2 № Критерій Державний керівник Приватний керівник 8 Законодав-чий та судо-вий вплив Сильний вплив: фактично більшу частину свого часу гають, реагуючи на законодавче втручання та судові приписи, які суперечать їх уявленню про те, що вони мають робити Вплив суттєвий (особ-ливо в умовах перехідної економіки та по-стійних змін в чинному законодавст-ві), але не сильний 9 Сумарна лі-нія — це та різниця, яка дає прибуток або збитки Відсутній цей критерій Наявний критерій су-марної лінії 10 Вимірювання результатів діяльності Бракує загального стандарту Прибуток
Отже, державному керівникові доводиться діяти зовсім інак-ше ніж приватному, його обов’язки виходять далеко за межі дія-льності з підтримання організації. Державний керівник має також репрезентувати організацію. Центр цієї функції управління міститься в зовнішньому середо-вищі організації. Представництво організації передбачає як спіл-кування, так і зв’язки з громадськістю. Представництво організації передбачає діяльність, спрямова-ну на три зовнішні складові: А. Зовнішні структури організації, які перебувають під спіль-ним керівництвом. Це інші підрозділи більшої організації, з якою дана організація має спільно співпрацювати, планувати і коорди-нувати свою діяльність. В. Незалежні організації — належать до інших міністерств, відомств або репрезентують зацікавлені організації, на яких впливає діяльність організації, або такі, які самі прагнуть вплива-ти на цю діяльність. С. Преса та громадськість — хочуть бути поінформованими й коментувати або впливати на діяльність організацій. Державний керівник має усвідомлювати кожен із цих зовніш-ніх складників і сприймати методи та засоби забезпечення того, що організація державного керівника буде визнана й репрезенто-вана у процесі ухвалення рішень. Державний керівник має формувати і підтримувати цілі орга-нізації та її кінцеве виживання. Державний керівник діє у політи-зованому й конкурентному середовищі, де увага й можливості тих, хто ухвалює рішення, дуже обмежені. Як наслідок, держав-ний керівник має шукати собі союзників. Це робиться через здо-буття підтримки з боку клієнтів, які обслуговуються організаці-єю. Державна організація має розвинути базу клієнтів, власне, як це робить приватне підприємство. Виборці так само важливі для бюрократа, як і для політика, якого обрали, вони не лише допомагають агентству успішно сформулювати і впровадити свої програми, а й, що, мабуть, важливіше, можуть допомогти створити підтримку, потріб- ну для одержання політичного схвалення й фінансування цих програм. Функція зв’язку з громадськістю має кілька призначень, а саме: · спрямування внутрішньої організації на її ширші цілі, і утримання цих цілей у центрі уваги; · зосередження уваги працівників на цілях, плануванні про-грам та клієнтах організації; · підтримка освіти й забезпечення доступу до інформації про організацію; · забезпечення успіху та впливу організації в найширшому політичному середовищі. Державний керівник зобов’язаний звітувати перед громадськістю і нести перед нею відповідальність. Різниця між демократич-ною і тоталітарною системами в інформуванні громадськості та представництві організації виглядає таким чином. За диктатури існує потреба пропагувати, щоб довести правоту уряду. За демо-кратії функція інформування громадськості полягає не лише в поширенні фактів, але й у стимулюванні загалу громадян до об-мірковування державних проблем і участі в публічному обгово-ренні цих проблем, адже демократія краще розквітає на дебатах, а не на умовчанні. Важливо усвідомити, що всі державні працівники здійснюють функцію представництва організації. Будь-яка дія, що її держав-ний керівник виконує або неспроможний виконати, справляє вплив на те, як сприймається державна організація. Великою мі-рою це впливає на розвиток рівня довіри між громадськістю та урядом, без чого не може функціонувати жодне суспільство. Представництво організації має віддзеркалювати ті вимоги прав-дивості, чесності, цілісності й служби, які ставляться до профе-сійної державної служби. Це має бути частиною обов’язків кож-ного державного службовця.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Державне і приватне управління» з дисципліни «Менеджмент у державних організаціях»
