Місцеві й регіональні податки на доходи і прибутки
Такі податки застосовуються у 17 з 24 країн— членів ОЕСР. Головною перевагою цих податків є те, що вони, як правило, вважаються справедли- вими з погляду платоспроможності. Крім того, можуть запроваджуватися прогресивні ставки оподаткування, коли вищі доходи оподатковуються за вищими граничними рівнями ставок. Коли прибуткові податки встановлюються органами влади вищого рівня, а місцевий прибутковий податок стягується тими ж збирачами податків, витрати на інкасо залишаються низькими. Оскільки вони безпосередньо пов'язані з місцевими доходами, їхня реакція на зростання цін, збільшення чисельності населення й прибутків теж достатньо гнучка. Одна проблема, пов'язана з місцевим прибутковим податком, виникає тоді, коли об'єкти оподаткування перебувають на одній території, а працюють (а отже отримують свої прибутки) на іншій. Стягувати податок набагато зручніше саме за місцем роботи, однак переважна частина комунальних послуг ймовірно надається громадянам за місцем проживання. У таких випадках застосовуються різноманітні методи розподілу податку між місцем проживання й місцем роботи. Ця проблема не так гостро стоїть, коли оподаткування здійнюється не муніципалітетами, а проміжними владними рівнями, наприклад, штатом або провінцією, оскільки людей, що живуть і працюють в різних штатах, у них відносно менше. Частка ВВП від податків на доходи і прибутки для більшості країн дуже подібна— вона становить від 13 до 15%.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Місцеві й регіональні податки на доходи і прибутки» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
