Нервова система людини являє собою скла-дне утворення і виконує різноманітні функції. Вона складається з двох великих відділів: • центральної нервової системи (ЦНС), яка включає головний і спинний мозок; • периферійної нервової системи, яка складається з нервових волокон, що відходять від головного і спинного мозку. Збираю-чись у пучки різної товщини, нервові волокна утворюють нерви, які зв’язують головний і спинний мозок зі всіма органами та сис-темами організму. Центральна нервова система регулює всі процеси, що відбу-ваються в організмі, забезпечуючи індивідуальне пристосування його до мінливих умов існування; сприймає вплив на організм різних подразників, здійснює їх аналіз і синтез та формує потік нервових імпульсів до робочих органів; визначає поведінку людини, її взаємодію з постійно змінюваним зовнішнім сере- довищем. За функціями нервову систему поділяють на соматичну і веге-тативну. Соматична нервова система іннервує опорно-руховий апарат і всі органи чуттів, а вегетативна нервова система регулює процеси обміну речовин та роботу всіх внутрішніх органів (сер-ця, нирок, легень та ін.). Спинний мозок розміщений у хребтовому каналі. У ньому розрізняють сіру речовину, в якій переважають нервові клітини різного розміру та форми, і білу речовину, утворену відгалужен-нями нейронів довжиною 1 м і більше. Зі спинного мозку вихо-дить 31 пара змішаних нервів, які своїми тонкими гілочками об-плітають всі частини тіла. Головний мозок заповнює порожнину черепа і містить мозко-вий стовбур у складі продовгуватого, середнього, проміжного мозку й мозочка та передній, або великий, мозок, поділений на дві півкулі. Стовбур мозку зверху покритий білою речовиною, а сіра ре-човина всередині утворює ядра, від яких відходять 12 пар череп-но-мозкових нервів. У сірій речовині мозкового стовбура міс-тяться дихальний, серцевий, судинно-руховий центри, а також центри, які регулюють скорочення м’язів, обмін речовин, пото-виділення. Мозочок виконує функції координації рухів, регулює м’язові скорочення та діяльність внутрішніх органів. У центра-льній частині стовбура мозку міститься ретикулярна формація у вигляді сітчастого утворення, так звана неспецифічна. Призна-чення її — за допомогою імпульсів регулювати збудливість центральної нервової системи (підвищувати або пригнічувати). Великі півкулі головного мозку також складаються із сірої і білої речовини. Біла речовина утворена нервовими волокнами і розміщена всередині. Сіра речовина складається з нервових клі-тин і глії, розміщена зверху і утворює кору головного мозку. То-вщина кори 2—3 мм, у ній налічується 15—18 млрд нервових клітин, 140 млрд міжнейронних елементів і понад 1000 млрд зв’язків між нейронами. Глії — це допоміжні клітини, які є опорою для нервових клі-тин, виконують функцію їх живлення і зосереджують резервні енергетичні речовини. Періодично ці речовини виходять із депо і надходять до нервових клітин. Нервові клітини кори головного мозку за допомогою відгалу-жень зв’язані між собою та нервовими клітинами, розміщеними в різних ділянках тіла. Кора головного мозку є вищим відділом центральної нервової системи і функціонує у взаємодії з нижніми відділами. Вона за-безпечує взаємодію організму із зовнішнім середовищем, регу-лює і контролює всі функції організму. Центри регуляції різних функцій організму локалізовані в пе-вних зонах кори. Розрізняють сенсорні, моторні та асоціативні зони. Сенсорні зони — це мозкові відділи різних органів чуттів (зорового, слухового, больового і т. ін.). Моторні зони кори управляють рухами. Сенсорна і моторна зони займають невелику частину поверхні кори. Основна її частина являє собою асоціативні зони, які здійс-нюють зв’язок між всіма сферами кори. Діяльність асоціативних зон лежить в основі вищих психічних функцій — пам’яті, логіч-ного мислення, уяви, навчання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Будова нервової системи людини» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
