ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 9
Гостей: 9
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Бібліотека - Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Бібліотека - Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ...

Варто враховувати, що механічне поновлення зв'язків із цими державами, подальше перебування в кризовому економічному просторі СНД, що перебуває в стані стагнації, здатне ще більше загострити економічні проблеми нашої держави, загальмувати процес подолання кризових явищ, уповільнити і так невисокі темпи радикальних економічних перетворень. Орієнтація на невимогливі, економічно, технологічно й інфраструктурно нерозвинені ринки СНД, рівень яких значно поступається ринкам індустріальне розвинених держав, призведе до консервації нашої економічної і технологічної відсталості, низької якості й невисокої конкурентоздатності українських товарів і послуг. Тому необхідний ретельний перегляд всієї сукупності економічних зв'язків із країнами СНД, оптимізація на основі критеріїв доцільності й ефективності, відповідності національним економічним інтересам України. Аналогічні вимоги мають стати підґрунтям економічного співробітництва України з переважною більшістю країн, що розвиваються.
Однією з головних рушійних сил ринкових перетворень в Україні є тісне співробітництво з індустріальне розвиненими державами. По-перше, саме в цих країнах накопичено великий досвід ринкового господарювання, що може бути використаний в Україні, пристосований, адаптований до її специфічних умов і реалій. По-друге, налагодження економічного співробітництва з цими країнами виводить українські товари і послуги на потужні, вимогливі й жорсткі сучасні ринки, конкуренція на яких змусить наших підприємців прагнути до якісно нового рівня виробництва з урахуванням витрат, якості, фактороінтен-сивності, дизайну, маркетингу і т.ін. На цих ринках виробництво і зовнішня торгівля України в цілому мають перед собою світові орієнтири, що повинні сприяти прискоренню процесу органічного включення її економіки в господарські процеси і структури. Розширення і поглиблення контактів з індустріальне розвиненими державами, їхніми підприємцями і бізнесменами буде стимулювати поглиблення економічних реформ в Україні. По-третє, взаємодія із західними державами створює можливості одержання і прямої (цільової) фінансової підтримки для формування ринкової інфраструктури в Україні (мала приватизація, розвиток придатного підприємництва, підготовка і перепідготовка кадрів і т.ін.) та іноземних інвестицій, технологій, сучасного менеджменту, що вкрай необхідні в умовах ринкової трансформації економіки. Слід зазначити, що всі перераховані форми економічного спілкування тією чи іншою мірою знайшли своє втілення у практиці зовнішньоекономічних зв'язків України з розвиненими державами. Але це тільки перші кроки, і Україна потребує істотного посилення взаємодії з західним світом, помітного кількісного нарощування і якісного вдосконалення економічних взаємовідносин.
Останнім часом активізувалися економічні контакти із США і Канадою, значний інтерес до України виявляє Японія, створюється нормативно-правова база для поглиблення і розширення відносин із країнами Європейського Союзу, країнами Північної, Центральної і Південно-Східної Європи.
Документом, що регламентує економічні відносини України з державами Європейського Союзу, є Угода про партнерство і співробітництво. Це перша угода з країною СНД, що набрала чинності 1 березня 1998 р. Сторони домовилися про те, що подальша торгівля буде лібералізуватися відповідно до принципів ГАТТ і з урахуванням поправок, що були внесені за підсумками роботи останнього Уругвайського раунду. Відповідно до Угоди Європейський Союз знімає обмеження в торгівлі з Україною, за винятком групи так званих чутливих товарів, до яких належать сталь, вугілля, текстиль, сільськогосподарська продукція, ядерні матеріали. Товарообіг у вищевказаних галузях повинен регулюватися спеціальними угодами, на основі встановлених для України квот.
Надзвичайно важливою для здійснення економічних реформ в Україні є її взаємодія з міжнародними фінансовими і торгово-економічними організаціями. У першу чергу мова йде про Міжнародний валютний фонд, систему Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД та ін.
Згідно з неапольським рішенням Великої сімки (1994 р.) Україна у разі проведення реальних реформ і досягнення макроекономічної стабілізації може протягом найближчих років одержати понад 4 млрд дол. США кредитів від МВФ і Світового банку, в тому числі 1,5 млрд дол. США стабілізаційного фонду підтримки національної валюти - гривні. Зокрема, відповідно до домовленостей 1997 р. Україна отримала від Світового банку і МВФ засоби для здійснення структурних змін в економіці, прискорення приватизації, соціального захисту, розвитку сільського господарства і енергетики обсягом понад 2 млрд дол. США.
Важливою проблемою глобальної взаємодії є гармонізація зовнішньоторговельних умов і правил України з вимогами і нормами ГАТТ/СОТ, у якій наша держава має статус спостерігача з липня 1992 р. Приєднання України до ГАТТ і вступ до Світової організації торгівлі потребує істотного доопрацювання зовнішньоекономічного законодавства, приведення його у відповідність до звичаєвих процедур кількісних і якісних співвідношень у світовому співтоваристві. Мова йде про вдосконалення торгової, тарифної, податкової, фінансової, інвестиційної бази в Україні відповідно до світових норм і стандартів як передумови органічного і найбільш повного включення економіки України в міжнародні господарські відносини.
Світовий досвід показує, що конкурентоспроможність країни в світогосподарських зв'язках, її пріоритети в міжнародному поділі праці забезпечуються в наш час за наявності декількох головних умов. По-перше, країна повинна мати досить розвинутий економічний, науково-технічний і інтелектуальний потенціал. По-друге, органічний контакт зі світовим господарством може забезпечити тільки наявність сучасної ринкової внутрішньої інфраструктури. По-третє, реалізація зовнішньоекономічної моделі має спиратися на сильну, акцентовану державну стратегію і політику.
Оцінки і розрахунки показують, що в Україні є найважливіші передумови для здійснення незалежної, спрямованої на забезпечення національних інтересів зовнішньоекономічної стратегії - наявність ресурсного потенціалу, надзвичайно вигідне географічне положення, сприятливий клімат і т.д. Навіть та обставина, що рівень економічного і науково-технічного розвитку України не відповідає аналогічним показникам у найбільш розвинених державах, не може стати перешкодою для розвитку взаємовигідного поділу праці з іншими країнами.
За загальним рівнем розвитку Україна вписується в світогосподарські процеси, і через якийсь час вона змогла б досить успішно адаптуватися у відповідні міжнародні структури. Однією з головних вихідних передумов є положення про те, що економіка України, подібно до багатьох інших держав, розглядається як частина єдиного світового господарства. Саме ця детермінанта спонукає до розгляду вузлових моментів економічної структури на основі порівняльних (конкурентних) переваг, що об'єктивно існують, які при побудові економічної системи повинні бути розвинуті, укріплені. Це і забезпечить економічну і соціальну ефективність суспільства.

15.4. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Зовнішньоекономічна діяльність України регулюється законами і нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України. Серед них у першу чергу необхідно назвати такі: "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про єдиний митний тариф", "Про захист іноземних інвестицій" та ін.
Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ухвалений 16 квітня 1991 p., закріплює принципи зовнішньоекономічної діяльності, визначає її суб'єктів і види, встановлює основи правового і економічного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, спеціальні правові режими, юридичну відповідальність. Цей Закон належить до законів прямої дії, що дає можливість підприємцям безпосередньо застосовувати його норми в процесі здійснення зовнішньоекономічних зв'язків. У ньому наведено перелік фізичних і юридичних осіб, що мають право на таку діяльність, а також усіх можливих видів і форм зовнішньоекономічної діяльності. Закон вводить правові основи її державного регулювання, включаючи питання ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій, розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті. В ньому сформульовані принципи оподатковування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, її митного регулювання і страхування зовнішньоекономічних операцій. У законі визначені спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності, заходи щодо захисту прав і законних інтересів держави та інших суб'єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України.
Закон України "Про єдиний митний тариф" базується на прийнятих міжнародних нормах, у першу чергу на рекомендаціях і рішеннях ГАТТ. Він спрямований на забезпечення максимальної відповідності нашого законодавства загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи та являє собою систематизований перелік тарифних ставок, які встановлюються на товари й інші предмети, якщо вони ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.
Закон визначає такі головні види мита: адвалорне, що розраховується у відсотках до тарифної вартості товарів і інших предметів; специфічне, що обчислюється у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, за які сплачується мито; комбіноване - об'єднує обидва зазначені вище види мита.
Законом вводиться порядок обчислення ввізного, вивізного і сезонного мита. Визначається також сфера застосування особливих видів мита: спеціальних, антидемпінгових і компенсаційних. Спеціальні статті закону регулюють порядок обчислення й оплати мита, тарифні пільги і преференції.
Обкладання митом товарів й інших предметів при їхньому ввезенні на митну територію України здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу України, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р.
Товарна класифікаційна схема Митного тарифу України базується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів; у ній класифікуються практично всі товари, що наявні в міжнародній торгівлі. Товарна номенклатура будується на основі Гармонізованої системи і Комбінованої номенклатури ЄС.
У зовнішній торгівлі України використовується також Загальна система преференцій, прийнята на II Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) у 1968 р. Починаючи з 1993 p., Україна включена до числа країн, для яких Європейським Союзом встановлений тарифний преференційний режим.
Отже, зовнішньоекономічні зв'язки України постійно й неухильно трансформуються в ринковий режим функціонування, забезпечуючи органічне включення господарської системи країни в міжнародний поділ праці.

Контрольні запитання і завдання
1. Чим зумовлені процеси "відкриття"економіки України?
2. Які чинники економічного розвитку України можуть стати основою для поглиблення зовнішньоекономічного співробітництва ?
3. У чому полягає зміст балансу між експортною орієнтацією і політикою заміщення імпорту?
4. Визначте ключові проблеми сучасного етапу розвитку зовнішньої торгівлі України.
5. Які країни є основними торговими партнерами України?
6. Охарактеризуйте товарну структуру експорту та імпорту України.
7. Назвіть пріоритетні напрямки імпортної політики держави на сучасному етапі.
8. Які правові основи економічних відносин України з країнами - членами Європейського Союзу?
9. Якими законами на сьогоднішній день регулюється зовнішньоекономічна діяльність в Україні?
Література
1. Бабанін О. Деякі проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України // Зовнішня торгівля. - 2000. - № 1.
2. Бернштам М.С. Продуктивные деньги: стратегия запуска неинфляционного економического роста в России // ЭКО. - 1995. - № 3.
3. Білорус О.Г., Лук 'яненкоД.Г. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія. - К., 2001.
4. Галицькі контракти. - 1997. - № 2.
5. Закон "Про єдиний митний тариф", ухвалений Верховною Радою України 5 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - 12 травня. - № 19.
6. Кириченко А.А. Внешняя торговля Украины на пороге третьего тысячелетия // Внешняя торговля. - 1999. - № 1-2.
7. Кириченко О.А. Деякі аспекти входження України у світову господарську систему // Економіка України. - 1997. - № 7.
8. Кириченко О.А. Стан, тенденції та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України // Зовнішня торгівля. - 1998. - № 1.
9. Петри А.П. Уроки Східної Азії // Проблеми економічного розвитку. - 1995. - №1.
10. Показники єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: Стат. бюлетень. - К., 1999.
11. Соколенка C.I. Глобалізація і економіка України. - К., 1999.
12. Соколенка С.И. Глобальные рынки XXI столетия. Перспективы Украины. - К., 1998.
13. Тенденції української економіки. Березень 2000 / Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства. - К., 2000.

Глава 16 Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз і приєднання до ГАТТ/СОТ

Лібералізація міжнародної торгівлі в рамках ГАТТ і СОТ. Процес інтеграції України в ЄС. Митний союз і зони вільної торгівлі.

16.1. ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В РАМКАХ ГАТТ І СОТ

Після підписання 23 країнами в 1948 р. Всесвітнього протоколу про застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі пройшло майже 50 років. До 1994 p., коли було засновано Світову організацію торгівлі (COT), зменшення митних тарифів здійснювалося під егідою ГАТТ. Женева у Швейцарії, Ансі у Франції, Торкей в Англії і знову Женева були містами, де відбувалися перші переговори в рамках ГАТТ. Учасниками цих переговорів були переважно промислово розвинуті країни. Заснування в 1957 р. Європейського Економічного Співтовариства, до якого увійшли Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Люксембург і Нідерланди, стало імпульсом для інтенсифікації переговорів про зниження митних тарифів. Інші країни, що мали торгові інтереси в країнах - учасницях ЄС, направили свої делегації на переговори в Женеву. Активізація цих переговорів необхідна була ще й тому, що Конгрес США дозволив Міністерству фінансів узяти участь у переговорах з тарифів і зменшити рівень тарифних мит в обмін на еквівалентні поступки торгових партнерів. Переговори з тарифів у 1961 і 1962 р. були названі переговорами з тарифів Раунду Диллона (за прізвищем міністра фінансів США того часу). Документ про загальний митний тариф у ЄС був узгоджений після тривалих переговорів. Він набрав чинності з 1 липня 1968 р. щодо промислових товарів і з 1 січня 1969 р. щодо сільськогосподарських продуктів. Завдяки цьому тарифні мита у всьому світі було знижено приблизно на 10 %. Прийняття загального тарифу імпортних мит привело до розуміння торговими партнерами того, що ЄС стає великим митним союзом, тому США почали працювати у напрямі подальшого значного зниження імпортних тарифів у рамках ГАТТ.
Президенту Джону Кеннеді вдалося переконати Конгрес США надати йому права для переговорів у ГАТТ для подальшого зниження тарифів. Переговори в рамках Раунду Кеннеді почалися в 1964 р. і продовжувалися до 1967 р. На них ЄС діяв як єдиний торговий блок, а Комісія ЄС виступала як єдиний учасник переговорів. За столом переговорів було представлено 6 країн-учасниць.
Перед початком переговорів і під час їхнього проведення мали місце координаційні зустрічі між країнами-учасницями і Комісією для узгодження наступних спільних дій. Ця практика збереглася і сьогодні з тією тільки відмінністю, що нині існує Європейський Союз і замість шести до його складу входять 15 країн-учасниць.
Переговори Раунду Кеннеді відбувалися дуже напружено, оскільки США й інші важливі експортери продовольчих товарів були проти включення в обговорення питання про товари, для яких ЄС хотіло б установити загальну сільськогосподарську політику. Але сільське господарство в цьому випадку було другорядним предметом переговорів, основою конфлікту стала так звана тарифна дискримінація: США прагнули зберегти для себе занадто високі тарифні ставки (деякі з них їм удалося зберегти і дотепер). ЄС, у свою чергу, теж не був готовим до того, щоб знизити рівні своїх мит. Проте згодом було прийнято спеціальне рішення, що дозволило узгодити рівні тарифів. Також були зроблені спроби США і ЄС обговорити, крім тарифів, інші торгові бар'єри. Необхідно було визначити антидемпінгові заходи відповідно до ст. 6 ГАТТ, а також знайти оптимальні рішення для акцизних податків на автомобілі в деяких країнах співдружності; правила митного оцінювання, застосовувані в деяких країнах, розглядалися як торгові бар'єри. Проте результати переговорів, якщо не враховувати зняття деяких тарифних бар'єрів, були незначні. У той же час вони засвідчили, що в майбутньому поступове зниження рівня імпортного мита, так званих нетарифних бар'єрів і паратарифних бар'єрів, буде набувати все більшого значення, і вони також мають стати предметом уважного розгляду.
У результаті Раунду Кеннеді рівні імпортних тарифів були знижені в середньому на третину. Коли в 1968 р. було введено у дію митний тариф ЄС, у ньому частково вже знайшли своє відображення знижки, встановлені під час Раунду Кеннеді. Ще один результат Раунду полягає в тому, що ЄС не став протекціоністським блоком щодо промислових товарів.
Незабаром почалася підготовка до нового раунду переговорів ГАТТ. У проміжний період здійснювалися спроби визначити відповідні питання для переговорів з нетарифних бар'єрів між основними партнерами ГАТТ. Міністри найбільших торгових країн і представники уряду США зібралися в Токіо, де прийняли декларацію про початок роботи нового раунду переговорів ГАТТ. Переговори Токійського раунду тривали з 1973 по 1979 р. Щодо мита було досягнуто згоди про його зниження в середньому на одну третину.
Найважливішими результатами переговорів у нетарифній сфері стали:
- угоди про торгівлю цивільними літаками і комплектуючими до них;
- угоди про загальний кодекс митного оцінювання товарів;
- антидемпінговий кодекс;
- кодекс про субсидії і компенсаційні мита;
- угода про технічні бар'єри в торгівлі;
- угода про державні закупки;
- угода про молочні продукти.
Токійський раунд засвідчив, що ГАТТ - достатньо гнучка організація, спроможна вирішувати різноманітні і складні проблеми в міжнародних торгових відносинах. Кількість країн, що брали участь у переговорах, значно зросла, хоча деякі країни-виробники усе ще намагалися знайти рішення своїх проблем у Комісії з торгівлі і розвитку ООН.
У підготовці до такого раунду переговорів з лібералізації світової торгівлі велика увага приділялася залученню всіх країн-виробників. У програмі переговорів були урівноважені інтереси розвинутих індустріальних країн, а також країн, що розвиваються. Цей раунд переговорів, за назвою Уругвайський, проходив з 20 вересня 1986 р. до кінця 1993 р. Він відзначений прийняттям декларації, яку названо Пунта-дель-Есте.
Заключний акт про втілення в життя результатів Уругвайського раунду був узгоджений у Марракеші 15 квітня 1994 р. На церемонії були присутні міністри, що представляли 124 уряди країн світу і членів ЄС. Представники України брали участь у церемонії як спостерігачі, оскільки Україна на той час тільки подала заяву про членство в ГАТТ.
Найважливішими досягненнями Уругвайського раунду стали:
- створення Світової організації торгівлі, що включає в себе ГАТТ, а також Генеральна угода про торгівлю послугами;
- підписання Генеральної угоди з тарифів і торгівлі;
- підписання Генеральної угоди з торгівлі послугами;
- зниження митних тарифів у середньому на 40 %;
- Угода про сільське господарство;
- Угода про заходи щодо санітарії і фітосанітарії;
- Угода про торгівлю текстилем і одяг;
- Угода про технічні бар'єри в торгівлі;
- Угода про права інвестування в торгівлю;
- Угода про розробку ст. 6 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (1994), Антидемпінговий кодекс;
- Угода про правила митного оцінювання;
- Угода про інспекцію перед постачанням;
- Угода про правила визначення походження товарів;
- Угода про процедуру ліцензування імпорту;
- Угода про субсидії і компенсаційні заходи;
- Угода з питань захисту прав на інтелектуальну власність в галузі торгівлі;
- домовленість про правила і процедури у сфері врегулювання спорів;
- багатостороння угода з торгівлі цивільними літаками.
Таким чином на Уругвайському раунді була розглянута велика кількість різноманітних питань з міжнародної торгівлі, що, безсумнівно, сприяло її лібералізації.
Вперше розглядалися питання сільського господарства і було зроблено важливі кроки на шляху збільшення і розширення ринку сільськогосподарських продуктів і зменшення приблизно на одну третину експортних субсидій. Щодо торгівлі текстилем і одягом, то на 10 років було скасовано імпортні обмеження.
Істотно розширилася юрисдикція ГАТТ від регулювання торгівлі товарами до регулювання торгівлі послугами, що фактично означало пошуки підходу до регулювання підприємницької діяльності.
Було підписано базову угоду про торгівлю послугами. Надалі також передбачався розгляд базової угоди з урегулювання торгових спорів. Також був розширений список правил, що регулюють міжнародну торгівлю, вони стали менш суперечливими, а в багатьох аспектах і чіткішими. Країни третього світу теж можуть позитивно оцінити результати цих угод, оскільки для них у цих правилах передбачаються істотні компенсаційні поступки.
Незважаючи на те, що для вступу до СОТ умови стали більш різноманітними і жорсткими, країни, що подали свої заявки на вступ (як, наприклад, Україна), тим самим підтвердили своє прагнення приєднатися і до СОТ, а багато інших країн готуються подати свої заявки на вступ до СОТ.
Перша після Марракеша конференція на рівні міністрів проводилася в грудні 1996 р. На ній був продовжений процес лібералізації міжнародної торгівлі й підписано угоду про торгівлю інформаційними технологіями, згідно з якою в 2000 р. ліквідували всі мита на комп'ютери і комплектуючі до них. Загальна лібералізація торгівлі могла б значною мірою перешкоджати окремим митним союзам вільної торгівлі стати замкнутими торговими блоками.
Результати:
Раунд Диллона 1961-1962 р. - зниження мит у середньому на 10 %;
Раунд Кеннеді 1964-1967 р. - зниження мит у середньому на 33 %;
Раунд Токіо 1973-1979 р. - зниження мит у середньому на 33 %;
Раунд Уругваю 1986-1993 р. - зниження мит у середньому на 40 %.
Вперше основні шляхи ліквідації нетарифних бар'єрів були успішно обговорені на Токійському раунді, а в Уругвайському раунді ці переговори ще більш розширились. На них обговорювалися проблеми, пов'язані з сільськогосподарським сектором економіки і було досягнуто згоди на десять років з питань повної реінтеграції виробництва текстилю та одягу в рамках ГАТТ; проведено переговори відносно Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС); створено Світову організацію торгівлі (СОТ), що включила в себе ГАТТ (1994) і ГАТС.

16.2. ПРОЦЕС ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ЄС

Торгові можливості і труднощі, що існують між Україною і ЄС, полягають у невідповідності до вимог Угоди про партнерство і співробітництво, яка парафована 23 березня 1994 р. обома сторонами. Угода набрала чинності з 1 березня 1998 р. У період до вступу в силу даної угоди існувала тільки Тимчасова угода про торгівлю з питань, пов'язаних із торгівлею, в тому виді, в якому вона була прийнята Радою міністрів ЄС 4 грудня 1995 р. Ця тимчасова угода набрала сили в частині, що стосується питань торгівлі.
Елементи тимчасової угоди. Відповідно до угоди про торгівлю між ЄС і Україною введено в дію такі положення:
- режим найбільшого сприяння між сторонами - учасницями договору, як це визначено в ст. 1 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Проте до 31 грудня 1998 p., або з моменту приєднання України до COT вона має право користуватися режимом, більш сприятливим у торгівлі з країнами СНД, ніж це передбачено угодою між Україною і ЄС;
- товари, що імпортуються з іншої країни за домовленістю, розглядаються як національні товари щодо застосування усіх видів внутрішніх податків;
- застосовуються умови договору деяких статей ГАТТ щодо товарів з інших країн, із якими є домовленість:
* порядок митного оцінювання відповідно до ст. 7;
* рівень зборів за надання ліцензій і оформлення (ст. 8);
* зобов'язання своєчасно публікувати всі законодавчі акти і постанови, що стосуються торгівлі, не застосовувати ніяких торгових актів зворотної дії, менш ефективних, ніж договірні умови, що набрали чинності перед прийняттям нових рішень, можливість судового перегляду дій, пов'язаних із митними питаннями (ст. 10);
- застосовуються ринкове орієнтовані ціни в торгівлі між договірними сторонами;
- право застосовувати антидемпінгові або компенсаційні заходи за правилами ГАТТ щодо торгівлі з третіми країнами;
- перед тим, як починати діяти, необхідно докласти зусиль для досягнення конструктивних рішень;
- право вживати заходів для захисту здоров'я громадян, суспільного порядку і культури (цими заходами не варто зловживати з протекціоністською метою);
- спеціальні угоди прийняті щодо торгівлі текстилем і одягом, по торгівлі виробами зі сталі, що підпадають під Європейську угоду вугілля і сталі, про торгівлю ядерними матеріалами;
- всі розрахунки, що стосуються торгівлі між сторонами - учасницями договору, можуть проводитись у вільно конвертованій валюті;
- договірні сторони згодні докласти всіх зусиль для того, щоб між торгуючими сторонами панувала чесна конкуренція.
Крім того, встановлюються і вживаються визначені заходи проти обмеження конкуренції; уникають виплати субсидій для виробництва товарів, крім сировини, або для надання послуг, що порушують конкуренцію в торгівлі між договірними сторонами; у разі запиту сторони інформують одна одну про систему субсидування або про специфічні гарантовані субсидії; сторони домовляються щодо монополії державної торгівлі і щодо забезпечення ліквідації протягом трьох років після підписання даної угоди дискримінації громадян договірних сторін; протягом трьох років після набрання чинності цієї угоди стосовно громадських підприємств, що мають виключні права, забезпечується гарантія незастосування яких-небудь дій або обмежень, що порушують конкуренцію або завдають шкоди протилежній договірній стороні; час дії договору, що згадується в попередніх параграфах, може бути продовжений за згодою сторін.
Можуть також проводитись консультації щодо правил вільної конкуренції та порушень їх. Зберігаються усі права із вжиття заходів проти обмежень конкуренції, що суперечать ГАТТ. Україна зобов'язується покращувати умови дотримання договору про захист інтелектуальної власності з тим, щоб після закінчення п'ятирічного терміну досягти рівня захисту цих прав, що існує в Європейському Союзі.




1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ...


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП