ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Культурологія, етика, естетика

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Культурологія, етика, естетика

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Колабораціоністи (від фр. "співробітники") — зрадники батьківщини; особи, які співробітничали з фашистськими загарбниками в окупованих ними країнах під час другої світової війни.
Конформізм — пристосовуваність, пасивне прийняття існуючого порядку, смаків, суджень (альтернатива — нонконформізм).
Коран (араб. "читання") — священна книга мусульман; збірник релігійно-догматичних, міфологічних і правових матеріалів, складений у VII ст.
Лейтмотив — провідний мотив; у переносному значенні — важлива думка, що неодноразово повторюється у творі, промові тощо.
Літописання, літопис — хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.
Літографія — один з основних видів графіки; спосіб друкування, при якому відбитки одержуються перенесенням фарби під тиском з плоскої друкованої форми безпосередньо на папір.
Літургія — 1) обідня, вид богослужіння у православній церкві; 2) у Стародавній Греції та Візантії — деякі види державних повинностей.
Магія (від грец.) — чаклунство, чародійство, обряди, покликані впливати на людей, духів, явища природи. Магія є складовою частиною всіх релігійних культів.
Маги — у Стародавньому Ірані жерці зороастризму і деяких інших вірувань. В VI—IV ст. до н. е. становили окреме плем'я і брали ендогамні шлюби. Персидські маги, як і жерці вавилонської релігії (халдеї), займалися пророцтвами і заклинаннями. Згодом магами почали називати усіх провісників долі, чаклунів, астрологів, заклинателів.
Мадригал — невеликий музично-поетичний твір любовно-ліричного змісту. Розвинувся в епоху Відродження в Італії.
Маньєризм — стильова течія XVI—XVII ст. в Європі, для якої характерні екзальтація та гіперболізм (підготувала появу бароко).
Маргіналія — назва чи малюнок, вміщені на полях книги.
Медитація — розумова дія, спрямована на приведення психіки людини у стан поглибленої зосередженості. Особливого розвитку медитація набрала в індійській та буддійській йозі, в античному "філософському екстазі" платоніків і неоплатоніків, в уславленому "розумному діянні" ("Ісусова молитва"), а також в деяких школах сучасного психоаналізу.
Метаморфоза — повна зміна.
Метеки (від грец. "переселенці") — в полісах Стародавньої Греції чужоземці, а також відпущені на волю раби. Були особисто вільні, проте не мали політичних прав.
Меса — 1) католицька обідня (літургія); 2) багатоголосий циклічний хоровий твір на текст літургії (із супроводом органа чи оркестру). Меценат — ім'я римського державного діяча (І ст. до н. е.), близько
го до імператора Августа; уславився своїм широким покровительством над поетами і художниками. Його ім'я стало називним.
Мода — панування в певному середовищі в певний час тих чи інших смаків в уподобаннях, формах побуту і одягу.
Мозаїка — зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців, смальти і т. д.
Набат — 1) у Стародавній Русі мідний військовий барабан величезних розмірів, який перевозили чотирма кіньми; 2) сигнал тривоги для зібрання людей, який подавався зазвичай ударами в дзвін ("бити у набат").
Натюрморт — живописне зображення неістот, як правило — предметів домашнього посуду, плодів, квітів, забитої дичини тощо.
Нонконформізм — демонстративне неприйняття загальнопоширених нормативів, правил, догм.
Народні звичаї та обряди. Народний звичай — традиційний порядок відзначення подій, свят, який пов'язаний з виконанням певних дій та використанням відповідних атрибутів та предметів. Народний обряд — сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов; церемонія культових та звичаєвих обрядів.
Нігілізм — у широкому розумінні слова заперечення загальноприйнятих цінностей і норм, які вкорінилися в суспільному житті.
Обскурантизм — вкрай вороже ставлення до освіти і прогресу, реакційність, мракобісся.
Одіозний — дуже неприємний, небажаний, такий, що викликає негативне ставлення.
Оранта — один з іконографічних образів Богоматері, який склався у середні віки. Богородицю зображали на повний зріст з піднесеними руками і повернутими від себе долонями. Оранта дістала по-ширення в іконографії і живопису Візантії та Давньої Русі в IX— XIII століттях.
Ордалії — "божий суд" — рід випробування, з допомогою якого нібито встановлювали судову істину. Спочатку поняття зв'язувалося з уявленням про всезнаюче божество, яке може захистити невинного і звинуватити винного. Найпоширеніші форми "божого суду — випробування водою, вогнем, розпеченим залізом.
Офорт — вид гравюри; малюнок вишкрябується гравірувальною голкою у шарі лаку, що вкриває поверхню металевої пластини, після чого прошкрябані місця протравлюються кислотою. Зображення відбивається з пластини, витравлені місця якої заповнені фарбою.
Палімпсести — 1) писання по стертому старому тексту на пергаменті; в широкому розумінні — поверх "священних текстів".
Папірус — багаторічна трав'яниста рослина родини осокових. У Стародавньому Єгипті з папірусу виготовляли своєрідний папір, який називався папірусом, а також — одяг, циновки тощо.
Парія — безправна, пригнічена людина. Слово походить від найменування однієї з нижчих "недоторканих" каст у Південній Індії.
Парафраза — музична п'єса у формі фантазії на теми (мелодії) з іншого твору.
Пастораль — літературний, музичний і театральний жанр, в основі якого — поетизація та ідеалізація простого сільського життя. У переносному значенні пастораль має дещо іронічний відтінок як стан ніжності і тиші, однак з певною часткою манірності, солодкуватості.
Патетика — захоплена, пристрасна, схвильована мова, що має метою вплинути на почуття.
Патристика — християнська філософія, викладена у творах "отців церкви" (Тертуліана, Августина та ін.).
Патриції і плебеї — римський народ офіційно складався з патриціїв (старої знаті) і плебеїв (вільного населення, яке володіло земельною власністю). В імператорський період частина плебеїв, втративши свої земельні володіння, перетворилася на нероб, яких держава взяла на утримання. У І—II ст. кількість утриманців держави до-сягала 200 тисяч чоловік. "Хліба і видовищ" — у ці слова вклався своєрідний "світогляд" цієї бездіяльної юрби.
Пафос — 1) натхнення, ентузіазм, зумовлені боротьбою за високу мету; 2) пристрасний, піднесений тон промови.
Пієтет — глибока повага; шанобливе ставлення до когось, до чогось.
Підтекст (у театрі) — внутрішній зміст сцени, який не розкривається безпосередньо в діалозі.
Пленер — у живопису термін, який позначає передачу в картині всього багатства змін кольору, зумовлених дією сонячного світла і атмосфери. Пленерний живопис склався в результаті роботи художників на вільному повітрі, а не в майстерні.
Профанація — тлумачення невігласами якоїсь ідеї, вчення, твору мистецтва, їх викривлення, опошлення.
Рапсоди — мандрівні співаки, виконавці епічних пісень у Стародавній Греції (як і аеди).
Раритет — рідкісна річ, рідкісний примірник старої книги.
Риторика — мистецтво красномовства і (ширше) наука про художню прозу взагалі. Виникла у Стародавній Греції в V ст. до н.е., у Стародавньому Римі — з І ст. до н. е. Антична риторика орієнтована головним чином на судові і парадні промови.
Ритуал — особлива програма поведінки, в якій актуалізується зв'язок з минулими нормами життя предків.
Сикофант — в Афінах та інших полісах Стародавньої Греції так називали професіонального донощика, наклепника і шантажиста.- Сикофанти збирали відомості, котрі компрометували впливових громадян з метою порушити проти них судову справу, звести політичні рахунки або одержати хабара.
Символ — речовий, графічний чи звуковий умовний знак чи умовна дія, що означає якесь явище, поняття, ідею.
Синкретизм — 1) злитість, нерозчленованість, яка характеризує первинний нерозвинутий стан чогось, наприклад, первісного мистецтва; 2) у філософії — різновид еклектизму, поєднання суперечливих поглядів.
Скоморох, скомороство — 1) за часів Київської Русі — блазень, мандрівний середньовічний актор при дворі князя, монарха, що розважав господаря та його гостей різними витівками, жартами, удаючи із себе дурника, штукаря; 2) заняття, професія скомороха.
Станкове мистецтво — термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живопису — картина, в скульптурі — статуя, погруддя і т. ін. У добу Київської Русі це — ікони.
Тропи — форми художнього інакомовлення (метафора, метонімія, гіпербола тощо).
Універсалізм — методологічна позиція, яка передбачає наявність
вселюдських феноменів.
Урбанізація — процес перетворення міста у найвагоміший осередок проживання людей і центр зосередження та обміну культурних цінностей, утворення штучного середовища, протилежного при-роді.
Фортифікаційна архітектура — оборонні споруди для успішного ведення бою і захисту від дій ворога; укріплення місцевості для ведення бойових дій; конструкції, військові споруди та оборонні укріплення.
Фреска — настінний живопис, картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці.
Храмова архітектура — споруди, пов'язані з релігією, з богослужінням, з церквою; та, що належить церкві.
Художня мова — сукупність правил і знакових систем, за допомогою яких твориться і передається інформація у мистецтві.
Хуторянство — інтелектуальна течія в Україні XIX—XX ст., в центрі якої критика урбаністичної цивілізації.
Шлягер — модна пісня про кохання ("товар, що легко збувається").
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП