РОГАТИН — місто районного підпорядкування Івано-Франківської області, райцентр. Розташов. на р. Гнила Липа (прит. Дністра), при впадінні в неї струмка Бабинка. Населення бл. 8,5 тис. осіб (2010). До 1415 назву Рогатин мав населений пункт («Старий» Р., сучасне с. Підгороддя), розташов. за 4 км на пн. від сучасного («Нового») Р. «Старий» Рогатин. Перша достовірна згадка Р. як міста (opidum) міститься в буллі папи Боніфація IХ (1390). Археол. дані (наявність у районі сіл Підгороддя, Залип’я, Луковище (колиш. Голодівка) кількох городищ/замчищ 9—15 ст.) дають підстави твердити про існування слов’янського (хорватського, 9—10 ст.) і давньоруського (12—13 ст.) міських центрів. Їхнім наступником стало місто Р., яке, напевно, існувало вже в 1-й пол. 14 ст. Між 1377 і 1387 Р. належав Галицькій катол. архієпископії, а на поч. 15 ст. — Волчку Преслужичу, «пану і дідичу з Рогатина». Після 1415 місто перетворилося на село Старий Рогатин, яке в 2-й пол. 15 ст. змінило назву на Підгороддя. 1566 воно отримало магдебурзьке право і статус міста/містечка, який зберігало до 1939. «Новий» Рогатин. 1415 власник «Старого» Р. і навколишніх сіл Волчко Преслужич надав Фи-
липовичам, одному із цих сіл, статус міста і магдебурзьке право та змінив його назву на Р. 1433 Р. став королів. власністю, 1461 отримав право на проведення щорічних ярмарків. Із поч. 16 ст. Р. — центр староства (у складі Галицької землі Руського воєводства). У 16 ст. місто стало значним торгово-ремісничим і культ. центром. 1589 при церкві Різдва Богородиці за сприяння Ю.Рогатинця засноване братство на зразок Львівського братства. У 16—17 ст. Р. не раз потерпав від татар. нападів. Під час польськомолдов. війни 6 липня 1509 місто пограбував і спалив молдов. господар Богдан III Одноокий. Після того, як у вересні 1648 Р. здобули козаки, до поч. 1649 місто було в руках повсталих правосл. міщан на чолі з війтом Г.Кучарським. Після 1-го поділу Речі Посполитої (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — у складі Австрійс. монархії (із 1867 — Австро-Угорщини). Із 1849 — центр повіту. 1897 через Р. пройшла залізниця Ходорів—Тернопіль. 1909 —39 в місті діяла укр. приватна г-зія ім. Володимира Великого (першим директором був М.Галущинський, викладали М.УгринБезгрішний, А.Лотоцький, І.Крип’якевич,А.Крушельницький,Ю.Панькевич). У вересні 1914 — червні 1915 Р. окупований рос.
військами, із листопада 1918 — у складі Західноукраїнської Народної Республіки, із червня 1919 — під контролем польс. військ, у липні—серпні 1920 окупований більшовиками, за Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 відійшов до Польщі, 1921—39 — центр повіту у складі Станіславського воєводства. 1939 у складі Західної України приєднаний до УРСР і став центром району. З 1 липня 1941 до 23 липня 1944 окупований гітлерівською Німеччиною, входив до складу Генеральної губернії. Під час окупації була знищена єврейс. громада міста. Уродженцями Р. є письменник С.Яричевський, художник В.Баляс, композитор Б.Кудрик, учений-медик Л.Пиріг. Пам’ятки арх-ри: церква Різдва Богородиці (кінець 16 ст.); костьол Святих Анни і Миколая (1538—55 або 1666); дерев’яна Святодухівська церква (див. Духа Святого церква в Рогатині; 1598 або 1648) із цінним іконостасом (1648—50); дерев’яна церква Святого Миколая (1729); будинок укр. г-зії (1912). Відтворена садиба письменника М.УгринаБезгрішного, в якій розміщено художньо-краєзнавчий музей. Пам’ятник Роксолані (1999), яку вважають уродженкою Рогатина. Літ.: S»ownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 9. Warszawa, 1888; Крип’якевич І. З історії м. Підгороддя. «ЗНТШ», 1911, т. 3, кн. 3; ІМіС УРСР: Івано-Франківська область. К., 1969; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 2. К., 1985; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987; Мельник М. До проблеми переносу міста Рогатина. В кн.: Рогатинська земля: Історія та сучасність: Матеріали I наукової конференції. Рогатин, 24—25 березня 1995 р. Львів—Рогатин, 1995; Мицько І. Рід засновників Рогатина. Там само; Паньків Б. Соціально-економічний розвиток Рогатина (XVI— XVIII ст.). Там само; Занкін А.Б., Юрченко С.Б. Дослідження церкви Різдва Богородиці в м. Рогатині Івано-Франківської області в 1998 р. В кн.: Археологічні відкриття в Україні 1998— 1999 рр. К., 1999; Томенчук Б. Долітописний Рогатин. Там само; Рогатин. В кн.: Культурологічний часопис «Ї», вип. 48: Гебрейський усесвіт Галичини. Львів, 2007; Ясінський М. Архітектурно-просторовий розвиток Рогатина. «Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”», вип. 18. Львів, 2008. Д.Я. Вортман.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОГАТИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»